Дурні сімейні традиції моєї свекрухи. Вже п’ять років живемо разом із батьками чоловіка. Будуємо свій будинок, залишилося ще внутрішнє оздоблення. Але я згодна вже зараз переїхати в необлаштований будинок, аби більше ніколи не бачити свою свекруху.
З першого дня в цій квартирі мене дратував ритуал, який передбачає збиратися всім разом у певний час за вечерею. Свекруха сказала, що у них у сім’ї так завжди було і заради мене вони не збираються нічого міняти. Навпаки, я маю поважати їхні сімейні традиції і дотримуватися їх. Але я приходжу з роботи раніше за годину, і мені доводиться чекати, поки всі зберуться, поки розігріється вечеря, всі сядуть за стіл. Це що зустріч Нового року?
Чоловік підтримує матір, аргументуючи тим, що за столом можна поспілкуватись, обговорити плани. Такі приємні бесіди гуртують сім’ю. У наш час графіки робіт у всіх різні, потреби теж, тому я не погоджуюся з таким розпорядком. Поговорити можна і за чашкою чаю, і просто так, а не з примусу.
Ще моя свекруха твердо впевнена, що на столі кожен день має бути суп. Без ніякого рідкого, це шкідливо для здоров’я. Прямо культ супу у цій сім’ї. Я згодна, що це ситна і смачна страва, до того ж бюджетна, але їсти її щодня, не вважаю за потрібну.
Але готувати мені на своїй кухні свекруха заборонила, сказавши, що дві господині на кухні – це шлях до сварок та розладу в сім’ї. А мені просто здається, що зваривши каструлю супу на три дні, зробивши бутерброди на додачу, зручніше, ніж готувати щодня. Тому й доводять усім членам сім’ї, що це корисно. А якщо в мене в сім’ї було прийнято готувати все свіже, то я не переношу свої «традиції» в сім’ю свекрухи.
Я терплю, бо це тимчасово. Але в мене образа на чоловіка, що він підтримує матір, а не мене. Я попередила, щоб у нашому будинку він навіть не заїкався про якісь сімейні традиції.
