Я вийшла заміж у вересні 2022 року, коли мені було 21 рік. Вийшла за успішного чоловіка, який умів гарно говорити, був галантний у всьому, навіть у своїй галантності. Загалом про таке можна було тільки мріяти.
Але, проживши з ним кілька місяців, я зрозуміла, що багато чого я бачила в ньому — це плід моєї уяви. Він абсолютно не така людина, як здавалося на початку.
Мені не дозволяли доглядати за собою, він повністю заборонив мені купувати як засоби для догляду за волоссям, так і засоби для макіяжу і догляду за руками. Забороняв робити манікюр.
Мовляв, нічого, ти й так гарна, а жінка має весь час удома прибирати та готувати, все інше, якщо хочеш, тільки без мене. Ми разом працювали. Його злило в мені все – як говорю, як працюю.
Він навіть зривався на мене при клієнтах, не давав гроші на дорогу, не давав поміняти паспорт на його прізвище. Свого паспорта я не бачила рік, рівно з тих пір, коли віддала йому на збереження після весілля.
Я не мала надії виправити ситуацію. Ми мирилися, він присягався в коханні, пояснював свою поведінку, що ось таке в нього кохання. Через деякий час я завагітніла. Він дуже хотів дітей.
Але, коли я сказала йому радісну новину, ситуація лише погіршилася. Через рік після весілля я викрала у нього паспорт, поміняла прізвище і подала на розлучення.
Протягом місяця, коли йшов процес розлучення — він побив мене. Я тоді була вагітна. Після чого просив вибачення та просив забрати заяву про розлучення. Я цього не зробила. Минув майже рік. Моїй дитині 5 місяців.
Я вільна. Закінчую навчання у виші. Стала справжньою жінкою. Живу з батьками. Виховую маленьку принцесу. Почуваюся — чудово. І не шкодую, що розлучилася. Я з нетерпінням чекала на розлучення.
