З чоловіком розлучилися 3 роки тому, зараз маю другий шлюб. Син тяжко переживав прощання з батьком, хотів навіть залишитися жити з ним, і зараз вони часто спілкуються.
Я не перешкоджаю, розуміючи, що хлопчик у мене зі складним вибуховим характером, я сама з ним не впораюся. До того ж, він не знайшов спільної мови з вітчимом, і це окрема проблема.
Спочатку мій другий чоловік намагався потоваришувати з сином, але той йому смілився, грубив і на контакт категорично не йшов.
Тоді чоловік зайняв нейтральну позицію та залишив його у спокої. Але періодично між ними все одно виникають сутички, а нещодавно дійшло рукоприкладства.
І не з боку вітчима, як ви, мабуть, подумали, а навпаки, мій шістнадцятирічний син ударив чоловіка.
Причиною стала на перший погляд досить безневинна фраза, що мій син такий самий упертий баран, як і його батько.
Реакція була жахлива: син спочатку в грубій формі виштовхав вітчима з кімнати, а наостанок ще вдарив у спину. І ще навздогін крикнув, що якщо той ще скаже щось подібне на адресу його батька, то він йому щелепу зламає. А він може, тому що з дванадцяти років займається у секції боксу.
Мені ледве вдалося заспокоїти чоловіка. Звичайно, для будь-якого чоловіка отримати тумаків від підлітка величезне приниження, і, за ідеєю, я маю стати на його бік. Але цим я остаточно зіпсую відносини з дитиною, а цього я допустити не можу.
От і не знаю, як бути і що робити, щоб розрулити цю ситуацію. Невже мені доведеться робити вибір між сином і чоловіком? Я до цього зовсім не готова.
