Мій власний син хоче відібрати в мене квартиру. Так вийшло, що він зі своєю сім’єю живе в однокімнатній квартирі. Зараз його дружина чекає на другу дитину. Я ж з чоловіком живу у двокімнатній кватирі. Ми в ній прожили майже все подружнє життя і на пенсії точно вже не хочемо нікуди переїжджати.
Син вважає, що його квартири занадто мало для чотирьох людей. Та я знаю, що це не його думка, це його моя невістка накрутила. Вона вже давно думає, як відібрати мою квартиру, і робить це руками мого сина. Саме вона постійно розповідала, як незручно жити всім разом в однокімнатній квартирі.
От нехай продають свою «однушку» й купляють більшу. Чого до нас лізти? Але ж ні, вона не заспокоюється. Син якось прийшов до нас й почав просити квартирами помінятися. Звичайно ж, ми відмовили. Він тоді сказав, що пенсіонерам нема чого жити удвох в такій великій квартирі.
Мене ці слова так зачепили. Я потім ще половину вечора не могла заспокоїтися. Рідний син таке каже. А як вони тоді дітей виховають? Що ж буде далі? Навіть подумати боюся, на що ще його невістка намовить.
