Вкотре Андрій зголоднів, відкрив холодильник і виявив, що всередині пусто. Він подзвонив матері, сподіваючись, що вона порадує його свіжою їжею. Але у відповідь почув, що мамі погано, вона не може готувати. Андрій обурився і сказав, що в неї є сусідка, вони дружать, чому б їй не допомогти?
Тоді мама сказала, що краще б Андрій її відвідав: треба в аптеку сходити. Андрій сказав, що він доглядати тих, кому погано, не вміє, і щоб мама звернулася в швидку допомогу, раз вона одна.
Мама поклала слухавку.
«Може зв’язок обірвався», — припустив син і вирішив відволіктися від голоду комп’ютерною грою. Через дві години він зрозумів, що настав час сходити в магазин.
Одягнув речі не першої свіжості і вирушив у продуктовий. Там Андрій за звичкою взяв макарони, сосисок, хліба та чіпсів — холостяцький набір.
Все б нічого, але на касі сталося те, чого бояться усі покупці — замало коштів на карті. Андрій знову провів картою терміналом, і знову відмова. Перевіривши кишені, Андрій зрозумів, що додому він піде лише з хлібом. Ну і добре.
Дорогою додому хлопець спробував згадати, куди поділася зарплата, яку він отримав тиждень тому:
«Треба було Лєну не водити в ресторан, я ж їй ще браслет дорогий подарував, от і покрасувався. Тепер доведеться брати кредит», — думав хлопець.
Тим часом мамі довелося постукати до сусідки, щоб та допомогла приготувати їжу та сходила до аптеки. Подруга у проханні не відмовила, але обурилася, що син так поводиться безвідповідально:
«Ти, Лара, продовжуєш синові потурати. Свого часу не вийшла заміж через нього, профукала своє щастя, а тепер сидиш самотня, мені шкода тебе. Ти не ображайся, але треба твоєму Андрію вже самостійним ставати, ми вже з тобою давно не молоді, хто подбає про нас, як не рідні діти?»
Подруга мала рацію, але що робити, якщо син не вміє нічого ні готувати, ні прати. Ще не одружився, дітей не завів, а мамі його вже не 20 років, хочеться вже онуків побачити. Дуже шкода Ларисі Іванівні свого сина, ось вона і дбає про нього, як може. То супом погодує, то котлет насмажить, то речі випере.
Подруга продовжувала монолог:
«Ось моя дочка теж нічого не вміла готувати, я її в дитинстві на кухню не пускала, щоби не заважала і безладдя не наводила. А коли донька вийшла заміж, то виявилося, що господиня з неї ніяка. Ось я їй і сказала, щоб йшла до своєї свекрухи і вчилася, сваха у мене чудово готує, та й дочка з нареченим зблизилася ще більше, тепер вони зі свекрухою найкращі подруги».
Андрій поставив воду для спагетті на плиту і пішов прибирати, може, на побачення Олену покличе завтра. Йому довелося зібрати весь брудний розкиданий одяг, вимити підлогу. Коли Андрій перевіряв кишені в джинсах, щоб їх випрати, то знайшов зім’яту купюру. Тут він згадав, що мама нездужає.
Андрій забіг у найближчу аптеку, взяв щось від застуди та побіг до мами. На автобус уже грошей не вистачило, і він пішов пішки. За півгодини син стояв біля дверей і стурбовано дивився на матір:
«Мам, ти як? Ось ліки, давай я до тебе доглядатиму…» — Лариса Іванівна розплакалася. Нарешті син подорослішав.
Коли Андрій побачив, що мама плаче, занепокоївся:
«Що з тобою? Пробач мені, мам, хочеш, я залишуся в тебе на якийсь час. Мені не важко».
Лариса Іванівна посадила Андрія за стіл і налила чаю:
«Все добре, Андрію, я трохи схитрувала. Ти пробач мені, просто мені хотілося, щоб ти став самостійним. Будеш їсти?»
