Так вийшло, що мій син одружився з розлученою жінкою, яка ще й дитину мала. В нього це перший шлюб, тому я категорично була проти цих стосунків. Але я ж не можу вирішувати за нього. Кілька разів поговорили, але син відмахнувся і попросив не лізти.
Після весілля, як годиться, я мала прийняти невістку і свою нову онучку. Але ж вона не моя, тому чому я маю до неї так ставитися? Не подобається мені ні дитина, ні її мати. Як мій син хоче то все тягти, то нехай тягне, я то нікому нічого не винна.
Сина турбувало, що я навіть на свята не дарувала новій онучці подарунки. А я просто не хочу витрачати на неї гроші, бо впевнена, що син згодом схаменеться. Я згодна з дітьми провести час, але тільки якщо це мої онуки.
Та дитина все тягнеться до мене, навіть бабусею називає. Хоча, яка я їй бабуся? Дівчинка ж почала запитувати, чому я її не люблю. А от що маю їй сказати? Я ж не скажу дитині, що вона в моїй сім’ї ненадовго. Невістка якось заспокоювала доньку і сказала, що бабусі потрібен час. Але ж не в часі проблема….
