Мені 35. В мене є чоловік, троє дітей та кішка. Весь будинок, прибирання, приготування та догляд на мені. І мене це більш ніж влаштовує. Мій ранок починається о 6 ранку. Я встаю, готую сніданок на всю родину.
При цьому враховую переваги кожного члена сім’ї. Старший син не їсть вівсянку, у доньки алергія, а молодший син любить лише млинці. Коли всі поїли, я проводжу чоловіка на роботу, а дітей до школи.
Поки вдома нікого немає, займаюся прибранням. У шафах та на полицях у мене все завжди в ідеальному порядку. А в холодильнику завжди все найсвіжіше. Якось чоловік запропонував найняти хатню робітницю.
Мені це немислимо бачити іншу людину на своїй кухні. У вихідні я складаю меню на тиждень вперед. До нього мають входити всі необхідні види продуктів. Потім складаю перелік покупок.
Я з чоловіком вирушаю до супермаркету за продуктами. Коли вся родина повечеряла свіжими стравами, йду мити посуд, прибираю на кухні, і вся родина вирушає на прогулянку.
Діти граються на природі – це допомагає їм швидше заснути. Лягаю спати пізніше за всіх, але її це не турбує мене, адже головне, що я дбаю про свою сім’ю. Мої діти та чоловік ситі, доглянуті, а вдома порядок.
Єдина людина, яку це не влаштовує, це моя мати. На її думку, життя домогосподарки не має сенсу. У свої 65 вона справно ходить на роботу і пишається цим. Так само як і пишається моєю сестрою.
Та теж одружена, і в неї також є дитина. Але на відміну від мене, вона весь час проводить на роботі, поки дитина сидить удома. На столі в неї тільки те, на що вистачає часу після роботи: макарони та сосиски.
Мою маму це цілком влаштовує. Тому при всіх знайомих про сестру вона говорить як про дочку-розумницю, а про мене як про невдаху. Та мене це не чіпляє, адже я теж цілий день працює.
Та для моєї матері така робота не вважається справжньою працею. Людина має проявляти себе в кар’єрі. Тільки так людина може досягти успіху. Мама не розуміє, що саме таке життя для мене вже є успіхом. Я щаслива і іншого не хочу.
