Мама була дуже гарною і дуже доброю. Вона дуже любила свою доньку, Віталіну. Дівчинка пам’ятала, як мама раділа, коли приходив її батько Віталіни, Петро. Тато теж завжди був добрий та веселий. Дарував дочці іграшки і садив на коліна. Але одного дня все це змінилося.
Мама не прокинулася. Потім вони довго їхали з батьком його машиною. Він мовчав і не відповідав на її запитання. Він привіз її до квартири, де їх зустрів пронизливий крик якоїсь скуйовдженої жінки. Вона явно не була рада бачити Віталіну. Дівчинка так злякалася, що аж втиснулася у стіну.
На крики вийшли два хлопчики років по дванадцяти. Вони недобро дивилися на дівчинку. Один просто розвернувся і пішов назад у кімнату, а другий просто взяв, підійшов і відібрав сумку. Розстебнув її і вивалив вміст на підлогу, а потім почав топтати речі дівчинки ногами.
Віталіна закричала. На крик прибігли батько з тою ж жінкою, яка продовжувала кричати. Віталіна перевела злякані, зі сльозами, оченята на батька. Той, оцінивши обстановку, холодно сказав їй йти за ним. Дівчинка слухняно пройшла за батьком. Слідом їм линули шипіння жінки.
Вони ввійшли в крихітну кімнату з маленьким віконцем, що служила раніше, мабуть, коморою. Батько сказав, що тепер дівчинка житиме тут, бо її маму Бог забрав, а ця жінка – його нова дружина Олена, а хлопчики – сини, Рома та Коля. Батько залишив її, але не на довго.
Незабаром він приніс маленьке стареньке ліжко і ту тумбочку. Життя Віти кардинально змінилося. Хоч як вона намагалася, сім’я батька так її й не прийняла. Тітка Олена, побачивши дівчинку, починала злитися і кричати, що посадили їй на шию нагуляну дитину.
Хлопчаки намагалися якомога болючіше вщипнути чи стукнути дівчинку. Незабаром вона зрозуміла, що їй краще не виходити зі свого кута, поки хтось є вдома. Вона всі дні сиділа у своїй кімнатці і грала старою лялькою – все, що залишилося в неї від минулого життя.
Іноді хлопці заходили до неї і починали знущатися, але після того, як їх помітив батько і всипав гарного ременя, хлопці не підходили до її дверей. Зате повною мірою відривалися, коли вона змушена була виходити зі свого притулку: у туалет, вмитися чи поїсти.
Годували її теж не з усіма разом і не тим, аніж інших. Віталіна відчувала запах млинців, що готуються на сніданок, але отримувала кашу на воді та порожній суп. Лише іноді батько крадькома давав їй пару цукерок. Вона мріяла швидше піти до школи, щоб з кимось поспілкуватися та знайти друзів.
Але до школи було дуже довго. І ось батько привів бабусю у кімнату Віталіни. Дівчинка забилася в куток свого ліжечка і потихеньку спостерігала, як влаштовується бабуся. Як батько з хлопчиками втискає в її комірчину старенький диван і невелику шафу.
Після всіх перестановок, у кімнатці зовсім не залишилося місця для будь-яких пересувань. Бабцю звали Клавою. Дівчинка не хотіла спілкуватися з цією бабусею. Не вірила, що та може бути до неї доброю.Як би там не було, але вони потоваришували.
Породнило їх те, що їх обох родина батька ненавиділа. Щоправда, в очі тітці Клаві своїх претензій ніхто не висловлював, але Віталіна чула, як тітка Олена шипіла, що батько підкинув на її голову ще й стару, а хлопчаки намагалися якось нашкодити бабусі.
То окуляри в неї візьмуть і розіб’ють, то чай проллють, то в тапки насипають кнопок. Щоправда, їла старенька разом із усіма, на кухні. І це її дуже дивувало. Тітка Клава дивувалася, як це для Віталіни немає місця за столом і вона їсть окремо у своїй кімнаті.
Якось тітка сказала, що більше не їстиме з усіма. З того часу тітка Клава їла тільки з Віталіною в кімнаті. Одного разу вночі дівчинка тихенько кралася до туалету. Вона знала, що якщо її почують, то знову будуть знущатися з неї. Батько спить міцно і не почує, щоб врятувати її.
Раптом вона почула шепіт Олени, яка вимагала продати будинок і щось зробити зі старенькою та дівчиськом. Забувши про туалет, Віталіна кинулася назад до себе в комірчину. Вона розбудила бабусю і розповіла все, що почула. Вранці дівчинка прокинулася від зойку.
Кричала Олена, називаючи всіх поганими словами і кляла, на чому світ стоїть, Клавдію, а та спокійно складала в сумку свій одяг і казала, що від неї вони нічого не отримають. Побачивши, що Віталіна прокинулася, Клавдія задумливо подивилася на дівчинку і раптом скомандувала збиратися.
Дівчинка не забарилася, швидко почала збирати свої нехитрі пожитки. До квартири увірвався викликаний з роботи Петро. Він намагався розібратися, що сталося. Жінка повідомила, що повертається у свій дім і дівчинку забирає.
При цьому попередила, що якщо вони опиратимуться, то вона подзвонить Олександру – молодшому братом Петра, який працював юристом. Петро його побоювався, тому замовк і сів на стілець. Клавдія, взявши за руку дівчинку, пошкандибала до дверей.
Так дівчинка й переїхали жити до бабусі і нарешті її життя почало налагоджуватися. Одного дня Віталіна вийшла на ґанок покликати кішку, що загуляла. Ось уже півроку вона жила у бабусі Клави і намагалася їй допомагати. Бабуся була дуже добра і смачно пекла млинці.
До будинку під’їхала величезна гарна машина. З неї вийшов молодий чоловік та вродлива жінка. Вони подивилися на Віталіну, яка уважно їх вивчала і весело запитали, де господарі будинку. Якраз з будинку вийшла бабуся і через кілька хвилин усі пили чай зі смачним тортом, привезеним гостями.
Сашко виявився молодшим сином бабусі Клави, а Оленка – його дружиною. Увечері Віталіна пішла показувати Оленці село, а Олександр сів на ганку поряд з матір’ю і розпитував про дівчинку, а та йому все розповіла. Чоловік похитав головою.
Весь тиждень Віталіна була на вершині блаженства. Її тітка та дядько не відходили від неї ні на крок. Вони разом ходили до лісу, на річку, до сільської крамниці, де дівчинці скуповувалися всі солодощі, які вона бачила. Наближався день від’їзду і Віталіні було дуже сумно прощатися з родичами.
В останній вечір, коли дівчинка вже заснула, вся трійця сиділа за столом і тихо про щось говорила. Вранці Віталіна прокинулася від того, що хтось дивиться на неї – це був дядько Саша. Він запропонував їй поїхати жити до них у місто.
Поїхавши тоді Віталіна так і не повернулася. Син із невісткою її удочерили і вона приїжджала до неї лише на свята та канікули. Дівчинка дуже полюбила свою нову сім’ю і вони відповідали їй повною взаємністю. Крім нових батьків дівчинка ще й отримала брата, який її дуже любив…
