Наталя не любила свята. Напевно, від того, що давно була самотня. Сім’ю вона втратила, коли їй було 18 років. З того часу минуло майже двадцять років, але вона пам’ятала все так добре, наче це було вчора. Молода, вродлива дівчина рано подорослішала.
Заміж вона так і не вийшла, хоч від залицяльників відбою не було. Щось начебто надломилося в її підсвідомості, а тепер, коли їй було далеко за тридцять, міняти вже щось було пізно, так вона думала, та й вже нічого не хотілося. Робота займала всі її думки, а вдома було нудно та дуже самотньо.
У голову лізли різні думки, від яких неможливо було втекти, адже від себе не втечеш… Той вечір був передсвятковий. Це зараз ніхто не святкує восьме березня, а от вона святкувала колись, коли ще мама була жива. Наталя любила будні і нічого не могла з цим вдіяти.
Подруг у неї не було і друзів також. Найкращими друзями для неї були книги. Вона зібрала величезну бібліотеку та у вихідні займала себе читанням любовних романів. Їй подобалося занурюватися у світ літературних героїв, складалося таке почуття, що тільки цим вона і жила.
Влаштувавшись зручніше у великому зручному кріслі, Наталя із захопленням читала черговий бульварний роман. Сюжет був на самому піку, і жінку повністю поглинули події цього роману. У двері зненацька подзвонили. Наталя здригнулася. Хто б це міг бути?
Адже до неї давно вже ніхто не приходив, та й вона, чесно кажучи, нікого не чекала і тим більше не кликала в гості. Відчинивши двері, була дуже здивована, на порозі стояв чоловік років сорока п’яти. Він ввічливо привітався і спитав якусь Ганну Василівну, яка мала тут жити.
Наталя погано знала сусідів і не знала чим допомогти чоловікові. Він був дуже засмучений і показав їй папірець з адресою. Так, справді раніше у цій квартирі проживала Ганна Василівна. Наталя купила житло п’ять років тому, бо трикімнатна батьківська квартира постійно нагадувала їй про трагедію.
Ось вона і вирішила змінити обстановку. Усю угоду оформлював ріелтор, і звичайно ж Наталя подробицями не цікавилася. Вона запросила чоловіка до будинку, і вирішила запитати, чим вона може допомогти йому? Аркадій розповів, що він син Ганни Василівни.
Десять років тому він сильно посварилися з матір’ю через його від’їзд за кордон. Мама не хотіла, щоб її син їхав, але він наполягав на своєму. Остання їхня зустріч закінчилася дуже погано. А ось тепер його привели в країну справи з бізнесу і до того ж саме до міста, де він народився і виріс.
От і захотілося провідати маму. Наталя згадала свою сім’ю і їй захотілося допомогти Аркадію. Вона зателефонувала своєму ріелтору Марині Олександрівні і поцікавилася про господиню квартири. Виявилося, що Ганна Василівна сама захотіла продати житло та переїхала до будинку в селі.
Але куди саме, Марина не знала. Аркадій був шокований, та й Наталя теж. Вона пообіцяла, що допоможе Аркадію знайти матір. Чоловік подякував і зібрався вже йти, коли жінка запитала його, а де він зупинився і як довго пробуде в місті.
Аркадій приїхав сьогодні вранці і ще не влаштувався у готелі, бо сподівався, що зможе зупинитись у матері. А в місті він не має особливих справ, він приїхав тільки заради того, щоб побачити маму. Наталя запропонувала йому залишитися в неї.
Та й можна зайнятися пошуками прямо зараз, адже вона чудово розуміла, як це важливо, оскільки сама втратила своїх батьків. Аркадію було дуже ніяково, він довго відмовлявся, але потім погодився. Майже весь вечір вони шукали його маму, вже зневірилися, але все-таки знайшли!
Вранці Аркадій поїхав за адресою, яку вдалося дізнатися, а Наталя попросила його обов’язково повідомити, як пройде побачення з мамою. Аркадій пообіцяв тримати її у курсі. Після обіду він повернувся, очі його сяяли, і усмішка не сходила з губ.
Він розповів, що все пройшло чудово, мама була щаслива, а ще Наталя має бути готова до сьогоднішнього вечора, тому що Аркадій запрошує її до ресторану і відмови не приймається. Жінка стояла збентежена, в ресторан, вона давно не відвідувала подібні заклади.
Та й відповідного вбрання в неї теж немає. Звичайно відмовити Аркадію вона не могла, адже людина це зробила на знак подяки, треба було переглянути весь свій гардероб. Аркадій пішов у справах, а Наталя знаючи, що в неї немає відповідної сукні, вирішила її зшити самостійно.
Ввечері за нею заїхав Аркадій і вони спустилися надвір, де стояло таксі, в таксі сиділа літня дама, дуже приємної зовнішності, Наталя відразу зрозуміла, що це мама Аркадія. Вечір був чудовим, Ганна Василівна була інтелігентною жінкою, спілкуватися з нею було легко та приємно.
Наталя вперше за багато років відчула себе добре, ніби поринула у свою юність. Згадала батьків і їхній галасливий і дуже гостинний будинок. Як відзначали дні народження та інші свята, ностальгія наринула так раптово, і вона мимоволі пустила сльозу.
Спочатку відвезли маму Аркадія додому, а вже потім поїхали до Наталі. Аркадій зняв номер у готелі і цього вечора вона провела сама. Довго не могла заснути, адже вона була давно позбавлена можливості спілкуватися з цікавими людьми, і ось випадок дав їй нарешті шанс переглянути своє життя.
Наступного дня треба було йти на роботу, свята закінчилися, і Наталі вперше за багато років так не хотілося працювати. Жінка не очікувала, що життя може бути зовсім іншим, і тепер уже сама не хотіла жити так, як жила усі ці роки. Увечері зайшов Аркадій, який навідувався перед цим до мами.
Вони довго спілкувалися. Незабаром Аркадій поїхав, а Наталя потоваришувала з Ганною Василівною і дуже часто відвідувала в пансіонаті. Через три місяці Наталя запропонувала Ганні Василівні переїхати до неї. Вона жила одна, а вдвох жити набагато веселіше.
Їй дуже хотілося дбати про Анну Василівну, як про свою маму. Через півроку приїхав Аркадій, він був приємно вражений такими змінами. Відносини між Аркадієм та Наталею теж міцніли, але звичайно всьому свій час, а його квапити не варто. Так самотня жінка змогла знайти своє щастя і при цьому знайти не тільки коханого чоловіка, а й маму, якої їй так не вистачало.
