Мені 35, коли ми познайомилися із дружиною, мені був 31 рік. Ми не могли жодної секунди один без одного.
За рік після знайомства народилася бажана дочка (ми дуже хотіли саме доньку). Тоді ми жили на орендованій квартирі, і жили щасливо.
Все було б добре, якби не одна проблема. Моя теща часто приїжджала до нас, після чого ми сварилися, оскільки вона налаштовувала дружину проти мене. У результаті ми переїхали до її мами, бо вони нібито не можуть одне без одного.
Я цілий рік робив ремонт у її квартирі. Незважаючи на це, одного вечора після роботи, коли ми вже туди переїхали, теща мене не впустила, а дружина сказала, що розлюбила.
Але я знаю, що дружина мене ще кохає, як і я її. Жили ми разом чотири роки, ось півроку я вже намагаюся її повернути, але вона від мами ні на крок ще не разу не бачив їх окремо.
Доню бачу дуже рідко, коли дружина мені її на поріг виносить на п’ять хвилин. Може так і не можна казати, але я в розпачі, теща сказала, що поки вона жива, вона не допустить нашого щастя.
Ця фраза наштовхує мене на дещо дуже жахливе. Тещі 50, вона буде жити ще довго, ая без своїх дівчат не зможу ні дня.
