Моя мати прожила все своє життя в маленькому селі. Чоловік, діти, господарство. Все було добре і задовольняло, поки мій батько був поряд. І як його не стало, тоді життя стало складнішим.
Я весь час допомагала мамі. Потім поїхала до райцентру, щоб вивчитися на швачку, але кинула навчання, бо їздити було далеко і клопітно. Так з мамою і жила. Якось з’явилася моя тітка, мамина сестра.
Давно її не було, от вирішила провідати сестру, а потім спитала, чому я тут живу? Запропонувала мене до себе в місто забрати. Усе-таки там перспектив більше. Моя мама сказала, що там я нікому не потрібна, а так хоч їй допомагаю.
Тітка наполягала. Казала, що допоможе з роботою. Моя мама послухалася сестру та й відправила мене до міста. Ласкава тітка відразу перетворилася на похмуру й категоричну, встановила для мене правила.
На роботу не спізнюватися, всі гроші треба було віддавати їй, щоб я даремно їх не витрачала, по господарству допомагати, готувати, прибирати і не скиглити. Для мене це все не було чимось незвичайним, до роботи звикла.
Єдине, тітка паспорт відібрала, і телефон. Начебто, щоб я в неї на очах завжди була. А далі рідна тітка всі свої турботи і справи повністю переклала на мене. Бувало, що тітка виставляла мене за двері.
До неї приходить чоловік, а я заважала. Іноді він давав мені гроші на квиток у кіно, але частіше мені просто вулицями гуляти доводиться. Щоб погрітися, заходить у великий супермаркет. І замість кіно, шоколадку купляла.
Там і познайомилася з хлопцем. Точніше, це він зі мною познайомився. Він працював на касі, а після роботи вчився. Інколи ми гуляли, сміялися. У низці нескінченних справ прихід незнайомця до тітки для мене стало віддушиною.
Із задоволенням я бігла на вулицю. Ще б телефон забрати, але тітка непохитна. Тільки роботи додає. Усе вирішилося в один прекрасний день. Я прийшла після прибирання офісу, тітки не було.
Я за звичкою почала прибирати, мити посуд, протирати підлогу і раптом у пачці документів помітила лист. Помилки бути не могло, його писала мама. Дивно, що тітка нічого про нього не сказала.
Але ще більше мене здивував зміст листа. Сльози самі покотилися по щоках. У листі мама писала, що засмучена через мене, бо я начебто протринькувала всі гроші на розваги, хлопців і речі. Мама була про мене зовсім іншої думки.
Нічого, що я не надсилаю мамі ні копійки, але чому своєю поведінкою ганьблю і її, і тітку? Чому не хочу говорити з нею телефоном, а на дзвінки весь час відповідає тітка? Земля пішла у мене з-під ніг.
До приходу тітки я вже зібрала речі. Коли та прийшла, то я почала вимагати документи, телефон і гроші, які заробила. Тітка віддала все, крім грошей. Сказала, що я в неї не безкоштовно жила і вигнала мене.
Сказала, щоб я більше не поверталася. Я, по суті, просто вийшла в ніч. Як дістатися до будинку? Мене виручив новий знайомий, він якраз щойно закінчив зміну і повертався додому.
Він привів мене до своєї кімнати в гуртожитку, а сам пішов ночувати до друга. Не хотів бентежити мене. Коли я трохи отямилася, то одразу зателефонувала мамі. Та спочатку не могла повірити в мої слова.
Наступного дня я поїхала додому. На вокзал мене проводив цей самий хлопець. Він сказав мені, що говорив із менеджером і той згоден взяти мене на випробувальний термін. А все інше влаштується.
З того часу вже минуло п’ять років. У мене з тим самим хлопцем все добре. В нас росте малюк і навіть думаємо взяти іпотеку. Моя мама ще тоді мала з сестрою неприємну розмову.
З’ясувалося, що заповзятлива тітка отримувала дві зарплати – і свою, і мою, всі гроші забирала собі, а мамі брехала, що я все протринькую. Як справи в тітки, ніхто тепер і не знає.
