От не було печалі, а потім узяла й знайшлася. Рідна дочка хоче мене з власного будинку вигнати. Жили собі нормально, а потім почалося. Може, правду чоловіки кажуть, що після появи дитини у жінки щось відбувається з гормонами і вона навіть у характері може змінитися?
Думаю, проблема не в гормонах, а в голові. Не у всіх, звісно, але бувають випадки. У мене дві доньки. Старша і молодша. Обидві вже дорослі й живуть окремо. Я звикла жити одна, після того як чоловік нас раптово покинув. Не заводила відтоді романів, не просила ні в кого ні копійки на прощання з ним.
Усе сама. Тому що за законом я все ще не пенсіонерка. Тож, незважаючи на моє фізичне самопочуття, працювати мушу. З одного боку, це забирає купу сил, але з іншого, – я хоча б квартиру можу утримувати, трикімнатну. І з голоду не помру. На більше, щоправда, окладу не вистачає. І ось що сталося.
Старша донька народила мені онука. Подія, звісно, дуже світла. Я зібрала якусь заначку на подарунок і прийшла в гості. Побачити дитину, підтримати доньку, якось взяти участь, але у відповідь почула тільки негатив. Мені подякували за конверт, але дочка сказала, що вона вже втомилася чекати.
Скільки їй можна тулитися в орендованій однокімнатній квартирі з чоловіком, поки я сиджу, як бариня, у власній трикімнатній? Вечір мало не закінчився з’ясуванням стосунків. Загалом, вона захотіла, щоб я найближчим часом поділила квартиру і щоб усім дісталася заслужена третина.
Їй, її сестрі і, звісно, мені. Тому що вже час щось змінювати, і все в такому дусі. Молодша дочка, яка теж живе на орендованій квартирі, мовчить. Її все влаштовує і нічого ділити вона не хоче. Що дивно, у дитинстві саме молодша донька була примхливішою. Мабуть, не народила ще.
Тоді я добряче подумала і вирішила скликати щось на кшталт сімейної ради. Тільки між прямими родичами. На ній я запропонувала зробити таке. Якщо молодша не проти, нехай старша в’їжджає всією сім’єю до мене. Їм утрьох у двох кімнатах тісно бути не повинно.
Тільки нехай не забуває платити за комуналку. У такий спосіб вони зможуть заощадити на житлі, почекати, підкопити і взяти щось в іпотеку, або взагалі, купити. Хто ж знає, який у них бюджет. Молодша дала свою згоду одразу ж. Їй це питання було не принциповим, тому що вона хотіла переїхати в іншу країну.
Ну ось і чудово, хотілося б сказати, але не тут-то було. Тут уже вперлася рогом старша. Вона вибухнула довгою промовою про те, що жити зі мною їм буде складно, а як готувати, а як розраховувати комунальні послуги, і все в такому дусі.
До того ж раптом молодша передумає, завагітніє і сама захоче отримати свою третину зі спільної спадщини? Тоді що? І хоча молодша дочка клятвено пообіцяла, що з нею жодних проблем не буде, старша стояла на своєму. Ситуація – як у байці про лебедя, щуку і рака, одним словом.
Але найсумніше для мене це те, що зі своєї третьої частини я однокімнатну квартиру навіть у середньому стані я ніяк не куплю. І якихось інших грошей у мене немає. Що мені, у бездомні йти?
На що дочка відповіла, що я можу скласти свою частку з часткою молодшої і купити щось побільше. Щоб ми жили з нею разом. Мовляв, а що такого, раз я їм пропонувала такий варіант? На це мені нічим їй відповісти. Просто руки тремтять, а в очі зрадницьки лізуть сльози.
Моя подруга запропонувала мені не сюсюкатися з дітьми, а просто йти до суду. У неї є хороший адвокат або юрист, який не візьме з мене багато грошей. Тож тили будуть прикриті. Я навіть думала про щось подібне, але, чесно кажучи, тут уже зіграла роль моральна дилема.
З одного боку, мене справді напружує ця ситуація, тим паче коли живеш сама, без підтримки. Але, з іншого боку, вони ж мої діти. Та й молодша абсолютно ніяк не висловлювала мені свого невдоволення. Вона вирішила, що поки її проблеми не стабілізувалися, то й народжувати немає сенсу.
Тому й почувається комфортно. Якось не хочеться її підводити. Старша дочка гірша за колекторів. Постійно телефонує, може прийти особисто, навіть із дитиною. А онук же ні в чому не винен? Сподіваюся, все якось вирішиться. Сварки з дітьми збивають з ніг. Ніколи такого навіть ворогові не побажаю.
