– Сашко, привіт! Я хотіла тебе попросити, щоб ти заїхав до батьків сьогодні! Хочу з тобою поговорити про дещо! – сказала в слухавку смартфона братові Ліза.
– Та не питання, під’їду! А що, щось трапилося? Чимось допомогти потрібно? І так, тобі теж привіт! – привітався нарешті старший братик.
– Так, допомога твоя потрібна! А крім як до тебе з цим питанням мені й звернутися нема до кого більше! – з невеликим сумом у голосі сказала Ліза.
– Зрозумів! Гаразд, я о сьомій приблизно буду вільний, тож о пів на восьму, напевно, буду у вас! Чекай! – сказав Олександр, більше не уточнюючи причину, з приводу якої з ним хотіла переговорити Єлизавета.
Ліза подякувала братові, і Сашко відключився.
Чоловік одразу ж переключився на свою роботу. У нього був зростаючий бізнес, який він тільки кілька років як починав розкручувати.
Він із дитинства любив займатися всім, що пов’язано з комп’ютерами і з програмним забезпеченням. Але кілька років тому з головою занурився в програмування мобільних додатків. І найперший, який він створив разом зі своїм шкільним другом Антоном, раптово для них вистрілив, і на ці гроші вони вирішили повноцінно зайнятися цим видом бізнесу.
У їхній невеликій компанії наразі налічувалося вже понад тридцять співробітників, і штат потроху зростав. Як, власне, і весь їхній напрямок загалом.
У Олександра була красуня-дружина Вікторія, з якою він познайомився ще під час навчання в університеті. Він купив собі велику простору квартиру, дорогу шикарну машину на гроші, що приносили розробки його компанії. Уже кілька разів бував за кордоном, уперше вони туди поїхали з дружиною одразу після весілля в медовий місяць.
Купив квартиру батькам і всіляко, як міг, допомагав їм. Чому іноді опиралася його дружина. Найбільше її обурювало те, що він своїм батькам допомагає більше, ніж її родині. Яка, на її думку, потребувала фінансової допомоги набагато більше. З чим Сашко був докорінно не згоден.
А ще у Сашка була молодша, двадцятирічна сестричка Ліза. З якою він дуже добре спілкувався. А ще вона була настільки скромною дівчиною, що ніколи нічого не просила у свого брата. Але Олександр, незалежно від цього, забезпечував її як міг.
Балував, щомісяця переказував їй невеликі суми грошей. І плювати він хотів на думку своєї дружини щодо цього. Що, власне, не раз їй і говорив.
Адже сама Віка ніде не працювала. Сиділа вдома, ходила на практично щоденні зустрічі з подругами і взагалі жила на широку ногу за рахунок свого чоловіка. Щоправда, ще до весілля вона кілька років працювала в магазині побутової техніки продавцем-консультантом.
А коли в Сашка та його друга Антона бізнес пішов у гору, то вирішила не обтяжувати себе роботою. Вона вважала, що раз чоловік добре заробляє, то їй напружуватися немає ніякого сенсу.
О пів на восьму вечора, як і обіцяв Сашко, він був уже в батьків. Де його чекала улюблена сестричка для дуже важливої розмови.
Вона зустрічала його біля порога, а потім вони разом пішли у вітальню, де сиділа на дивані й дивилася телевізор мама Олександра. Батька в цей момент вдома не було, як виявилося, він ще вчора зі своїми товаришами поїхав на кілька днів на зимову риболовлю.
– Привіт, мамо! – одразу ж привітався з матір’ю Сашко і поцілував жінку в щоку.
Потім він розташувався в кріслі і звернувся до сестрички:
– Я вас слухаю! Про що ти хотіла поговорити?
Ліза трохи зніяковіла і занервувала. Потім сіла в крісло навпроти і сказала братові:
– Слухай, Сашко! Ти знаєш, що я сама в тебе ніколи нічого не просила, але…
– Але… – усміхнувся старший брат. – Давай уже говори, що ти хотіла?! Ти ж знаєш, що якщо це в моїх силах, то я тобі ніколи не відмовлю! І це, Лізо, вимкни ти вже свою сором’язливість, будь ласка!
– Добре! – впевнено вимовила дівчина. – Я хочу в Київ перебратися, хочу забрати документи з універу і заново вступити там! Для початку думала з’їздити туди, все розвідати, у мене там подруга зараз живе, ти її пам’ятаєш, Оленка! Якийсь час у неї думаю пожити, тим більше вона сама мене туди кличе, і хочу зайнятися тим, про що давно мріяла!
– Ти зараз про сцену?
– Так, саме про неї! Я співати хочу, хочу збирати зали, виступати! Ти сам знаєш…
– Та не питання! Їдь, я тільки за! Ти ж знаєш! Від мене що потрібно? Ти говори, не соромся! У мене там теж є знайомі, і якщо потрібно, влаштуємо тебе куди хочеш!
– Ні, це я сама зроблю! Просто мені гроші знадобляться на перших порах, ну, щоб квартиру знімати, і на життя загалом!
– А навіщо знімати? Якщо я тобі її купити можу! – усміхнувся брат.
– Ти смієшся, чи що? Ти знаєш, скільки там зараз квартири коштують? – оторопіла від такої пропозиції Ліза. – Я не збираюся в тебе просити таких грошей!
– А я тобі й не пропоную, мала, я тебе просто перед фактом ставлю! Якщо ти хочеш перебратися туди, то я просто куплю тобі там квартиру!
– А якщо в мене нічого не вийде? Що ти з нею потім робитимеш, з цією квартирою?
– Ну, робити з нею що завгодно будеш уже ти! Адже я тобі її візьму! І повір мені, якщо у тебе буде своє житло в Києві, навряд чи ти захочеш звідти їхати назад! Так що все вирішено! Коли ти збираєшся і скільки тобі потрібно з собою на перший час? Тисяч п’ятсот вистачить?
– Ти зовсім, чи що, з глузду з’їхав, Сашко?
– Послухай, Лізо, поки є така можливість, нею потрібно користуватися! Так що ще тобі кажу, всі свої сором’язливості та іншу лабуду ховай подалі, ти в Київ збираєшся! Пробиватися в життя! Тож давай, зав’язуй із цим і починай уже нахабніти! – посміявся брат.
Мама Сашка та Лізи до цього моменту сиділа мовчки, не влазячи в розмову своїх дітей.
– А Віка твоя проти не буде, що ти так грошима розпоряджаєшся? – запитала в сина Ірина Михайлівна. – А то вона і так на нас косо дивиться останнім часом!
– Мамо, а тобі не все одно, як і хто на тебе дивиться? – запитав Сашко. – Віка сьогодні є, завтра її може не бути! І взагалі, вона поводиться останнім часом просто огидно, тож у неї ще кілька зальотів, і вона вирушить у вільне плавання!
– А як же твій бізнес? Вона не претендуватиме на нього?
– За це теж можеш не хвилюватися! Там усе схвачено! Шлюбний контракт і все таке! Це дрібниці, і вам у них вникати не особливо потрібно! Тож, сестричко, якщо хочеш у Київ, буде тобі Київ!
Після цієї розмови вони всі втрьох вирушили на кухню, і мама нагодувала сина смачною вечерею. А трохи пізніше Сашко поїхав додому, де на нього мала чекати дружина. Яка була останнім часом багато чим незадоволена.
Приїхавши додому і відчинивши двері квартири, до Олександра долетіли слова дружини. Вона, як зазвичай, ходила квартирою і розмовляла з кимось по телефону. Але, почувши, що приїхав чоловік, швиденько згорнула свою розмову з однією з подруг і вийшла його зустрічати.
– Привіт! Ти що так пізно? – запитала Вікторія в чоловіка.
– Привіт! До своїх заїжджав!
Почувши, що Сашко був у своїх родичів, Віка скривила невдоволено обличчя. Вона попрямувала у вітальню, і Сашкио пішов за нею.
– І навіщо?
– Лізка вирішила в Київ перебратися, хоче своєю улюбленою справою зайнятися на професійній основі!
– Пісні співати, чи що? Ха, теж мені справа! Дурницями всякими займається!
– Ну, вона хоч чимось займається, на відміну від деяких! – усміхнувся Сашко. – І в дівчини мета є в житті! І я допоможу їй цю мету перетворити на життя!
– А от можна було без цього? – фиркнула Віка.
– Без чого?
– Без цього! Досить мені вже постійно говорити про те, що я нічого не роблю і ні до чого не прагну! – ображено промовила жінка.
– Так ти тоді чимось займися і до чогось почни прагнути! Замість того щоб постійно критикувати й обговорювати цілі та мрії інших людей!
– Так і що вона від тебе хоче? Щоб ти їй все там проспонсорував?
– Ні! Цього якраз вона не хоче! Сама хоче всього домогтися! І я її в цьому повністю підтримую!
– І що, взагалі нічого в тебе не попросила? Жодної копійки? – не повірила словам чоловіка Вікторія.
– Чому?! На перший час попросила, щоб освоїтися в місті! Я сказав, що тисяч п’ятсот дам їй!
– Скільки?
У Віки мало очі з орбіт від жадібності не вилізли.
– А твоя сестриця не багато хоче? Може, їй ще квартиру нашу подарувати і машину?! – почала обурюватися Вікторія.
– Навіщо нашу? – здивувався Сашко. – Освоїться, влаштується, я потім сам їй там квартиру куплю! Я їй уже пообіцяв!
– Чудово просто! Як завжди! – почала нервово махати руками дружина. – Як я в тебе щось попрошу для своїх, так ти таких грошей ніколи не давав, і квартири, навіть тут у нас, нікому не купував!
– Слухай, Віко, ти що, вирішила знову тут мені істерику зі скандалом влаштувати? Ти заспокойся краще! Твоїм я чим зміг допоміг, і нахабніти зав’язуй! І навіть не порівнюй, мої для мене сім’я, а твої для мене – твоя сім’я! Я брата твого на хорошу роботу влаштував, влаштував! Ремонт батькам твоїм шикарний у квартирі зробив, грошей на машину твоїм батькам на нову додав! Що тобі ще треба?
Я тобі сказав, якщо ти не припиниш мені мозок довбати, то підеш назад у свій магазин, у якому працювала, рівно з тим, із чим прийшла! Тож не зли мене!
– Ну так, звісно, я ж не сестричка твоя, яка вічно бідолахою прикидається, і їй все з неба валиться тільки за її гарні очі! Я ж дружина, зі мною можна як завгодно спілкуватися, мені можна відмовляти в усьому, родичі мої так для тебе взагалі порожнє місце!
– А мені сестра мозок, на відміну від тебе, не виносить! Ми з нею не сваримося, вона мені нічим не дорікає і нічого з мене не вимагає! Тож рот свій закрий, будь ласка, і мою сестру сюди не смій більше втягувати! Ти й так сидиш на одному місці рівно і взагалі ні до чого не прагнеш!
Ти тільки й знаєш, що дай, купи, звози, зроби! Все, у тебе навіть тут фантазія обмежена! Ти б хоч раз поцікавилася, як у мене взагалі справи на роботі? А що ми зараз робимо, які в мене взагалі плани на життя?! Ти хоч раз щось таке в мене питала? Ти мені дзвониш-то для чого, щоб я не забув тобі карту поповнити?! Усе!
А Лізка, навіть вона в курсі, що в мене на роботі коїться, вона знає всіх моїх працівників, і її всі знають, з нею всі спілкуються, вона з усіма привітна, її там, по-моєму, більше, ніж мене, люблять! А коли ти до мене приходиш, вічно ніс задертий догори, нікого з них навіть за людей не вважаєш!
– Я не хочу продовжувати цю розмову! – сказала Віка.
– Природно, як зазвичай, ти починаєш, а я закінчую!
Віка дійсно не стала продовжувати цю розмову. Вона просто вийшла з вітальні і пішла в спальню. У якій знову зателефонувала комусь із подруг і кілька годин скаржилася на свого чоловіка і його сімейку, якій вічно від нього щось потрібно. І цього разу під пильним розбором була саме Ліза. Яка, на думку Вікторії, вже в край зовсім знахабніла і занадто багато вимагає від свого брата.
А він, дурник, йде у своєї маніпуляторки-сестри на поводу. Не бачачи, що ним просто користуються.
Але вона під час своєї розмови не врахувала одну дрібницю. Вона, звісно, знала, що в них по всій квартирі стоять маленькі камери спостереження, які практично не кидаються в очі. Але вона не думала, що в цей момент Сашко сидить у себе в кабінеті й уважно слухає, про що розмовляє його дружина.
Наступного ранку для Вікторії був великий удар, коли вона дізналася, що чоловік має намір розірвати з нею всі стосунки і розлучитися. І переживала вона не про саме розлучення, а тільки про те, що залишиться ні з чим.
Вона обіцяла Сашку, що якщо він не схаменеться, то вона сьогодні ж прийде до нього на роботу і влаштує там грандіозного масштабу скандал. Вона всіляко проклинала його сестру і також обіцяла, що як зможе зіпсує їй життя в Києві.
Але Олександр для себе все вирішив. Йому й справді набридло тримати поруч із собою ляльку, яка постійно дурнішає. Яка з кожним днем все більше і більше його починала дратувати.
Віка в підсумку переїхала до своїх батьків. Сашко дозволив їй забрати всі її речі, які були для неї куплені. Весь одяг, прикраси і навіть машину, яку їй колись подарував.
Ліза ж, як і збиралася, вирушила підкорювати столицю. І їй набагато приємніше було цим займатися, знаючи, що в неї в цьому місті є своя власна квартира.
