Родинні історії

У холодильнику взагалі нічого було поїсти. Тільки пару соусів і капуста, яка, мабуть, старша за мене…

Мій син та моя невістка витрачають все, що заробляють, та живуть у постійних боргах. Я от не знаю, як їх надоумити, що треба за голову братися. Може в тому є й моя вина. Сам він жити почав дуже пізно – аж у 28 років.

З одного боку, ми з батьком не відпускали його, а з іншого – у нього ніколи не було гарного заробітку, щоб винаймати житло. Довелося б жертвувати б комфортом, або весь час проводити на роботі. А навіщо тоді це житло потрібне?

Єдине, що врятувало ситуацію, це спадок бабусі. Так син отримав маленьку затишну квартиру. Він сам витратився на ремонт, вклавши особисті кошти, і почав потихеньку обживатися. Невдовзі з’явилася пасія.

Я не стежила за його особистим життям у минулому, але нічого серйозного пригадати не можу. Дівчинку обрав він собі дуже хорошу та гарну. Вона лише на кілька років молодша. У дитинстві її не балували, бо жила лише з вітчимом. Чужа людина як-не-як.

В мене до неї претензій не було на той момент. Я раділа за сина і чекала вже нарешті онуків. Перший рік все було чудово. Молоді люди обживалися, притиралися характерами і навіть працювали над своєю кар’єрою.

Потім з’явилося трохи грошей, і вони почали трохи розслаблятися: накупили модного одягу, дорогі смартфони. До гарного життя легко звикнути, і ось там де раніше можна було зекономити, мій син і невістка почали брати кредити. Але кредит – це кредит, його треба повертати.

Якось я зайшла до них у гості. Перше враження було позитивне, але трохи дивне. Квартира гарно обставлена, повно сучасної техніки, але на підлозі я побачила купу нерозкритих коробок із купленими речами. Самі коробки вже навіть пилом покрилися, отже вони тут не особливо потрібні, а куплені вони у кредит.

Але мене вразило інше. У холодильнику взагалі нічого було поїсти. Тільки пару соусів і капуста, яка, мабуть, старша за мене. Син пробубнив щось на зразок того, що зарплата буде днями, та й у невістки залишилася якась готівка.

Простіше, каже, готову їжу замовити, чим час витрачати на приготування. І це при тому, що я особисто знаю про їхні кредити. Звичайно, я дала синові трохи грошей, купила продукти. Але це все неправильно.

Я точно знаю, що обидва не мають поганих звичок, вони вечорами сидять удома і дивляться серіали. Але купувати речі їм просто потрібно. Володіти ними, може, навіть не користуватися… Як їх відучити від цього?

Вам також має сподобатись...