Я завжди була прихильницею того, що після весілля потрібно жити окремо від батьків. Бо інакше майже неможливо зберегти нормальні людські стосунки у сім’ї.
До того ж це спокійно та комфортно, коли на твоїй території немає нікого, окрім чоловіка та дитини. Тим неприємніше було дізнатися, що декому абсолютно начхати на мою особисту територію.
Ідеться про свекруху, яка чомусь вирішила, що моя квартира відтепер її дім. І тому приходить сюди, коли їй тільки заманеться. За ці півроку вона встигла мені страшно набриднути. Я вийшла в декрет і почалося.
Два чи три рази на тиждень вона незмінно приходить у гості. Причому, попереджає про візит, коли вже підходить до під’їзду. Кожного разу вона просто проходила мимо. Не встигаю і два слова вставити, як вже у двері дзвонить.
Вже по-різному їй намагалася натякнути, що в мене свої справи можуть бути, свої плани. Я в цей час можу відпочивати з дитиною після безсонної ночі, можу з подружкою пити чай, можу прибирати, можу ще чимось займатися.
Але їй все байдуже. Вона ніби переконана, що її це не стосується. І якщо вона родичка, то я завжди на неї зобов’язана чекати. Будь-якого дня і в будь-який час! Цього разу я свекруху ще у вікно побачила.
І вирішила не відчиняти. Вона знала, що я вдома, адже під дверима був дитячий візочок, але я стояла на своєму до кінця. Вона дзвонила у двері, стукала, але я так і не відчинила.
Жаль було тримати її в холодному під’їзді взимку, але я вирішила, що це буде їй наукою. У результаті свекруха образилася страшно. Наскаржилася на мене чоловікові, той теж тепер вважає, що я вчинила безглуздо.
Коханий змусив зателефонувати їй та вибачитися, але вона навіть слухавку не взяла. Тепер до нас не ходить, навіть онуком перестала цікавитися. Хоча, якщо чесно, мені навіть дихати тепер легше, хоча вчинок дійсно дитячий…
