Мені із чоловіком дуже пощастило. Ми довго працювали удвох, щоб відкрити туристичний бізнес. Зараз справи йдуть важко, але в кращі роки ми встигли зібрати пристойну суму грошей і прикупити дві гарненькі квартири – одну для себе, а другу для дочки. Житло дитині ми купували обдумано.
Дочекалися, коли вона випуститься, знайде свою першу стабільну роботу, і як символічний подарунок вручили їй ключі. Роботи тоді додалося, і ми постійно були в роз’їздах. Усе відбувалося так швидко, що я навіть не встигла як слід придивитися до її нареченого, а він уже зробив пропозицію.
Донька була на сьомому небі від щастя, та й хлопець мав пристойний, освічений вигляд. Тільки зарплата в нього була середненька – працював у логістичній фірмі на будівельний бізнес. Чим він там займався конкретно, я не знаю, але мав солідний вигляд – завжди в сорочці та штанах.
Весілля, перший онук – і ось уже внучка на підході. Ми з чоловіком, між тим, допомагали чим могли, адже дочка в декреті, а зарплати зятя на все не вистачало. Тож ми часто то грошима підтримаємо, то технікою, яку можемо привезти з-за кордону.
І ось зовсім нещодавно настав термін – донька лягає на збереження і телефонує мені. Попросила допомогти і тиждень-другий посидіти з онуком. Перед від’їздом я прийшла, щоб вона розповіла мені, що і як у них влаштовано, де що лежить, чим годувати і що робити.
Уявіть моє здивування, коли виявилося, що сидіти мені доведеться більше не з онуком, а з її чоловіком! Принаймні, таке в мене склалося враження. На роботу зять збирається о 8-й ранку. До цього часу на шафі вже має висіти його випрасуваний чистий одяг – сорочка і штани.
На столі теж усе має бути готово: щільний сніданок, свіжозварена кава й упакований обід, який потрібно готувати з вечора. До речі про прийоми їжі: не дай бог повториться! Їжа має бути різноманітною, тож учорашні страви вже не підходять.
І це не кажучи вже про прибирання, прання і заняття з онуком – йому в дитячому садочку вже задають домашні завдання. Здебільшого прості, але теж вимагають часу і терпіння. Поки донька пояснювала мені, що і як у них влаштовано, з роботи прийшов зять і, побачивши мене, буркнув “приїхали”.
Ні “здрастуйте”, ні “як поживаєте”. Донька зустріла чоловіка свіжоспеченою шарлоткою і чаєм, а він як прийшов, так із порога й завалився на диван – втомився. На сина навіть не подивився, я вже не кажу про те, щоб погратися з ним чи позайматися. Було складно, але я змовчала.
Вирішила, що допоможу в межах розумного і не буду повчати доньку. Тим паче вона при надії, не час зараз. З наступного дня почалася моя зміна. Я приїхала рано зранку, зять ще спав. Привезла з дому пиріжки з вечора. Вирішила, що копатися в шафі з одягом не буду – зять має знати, де в нього що.
Чую – встає. Прийшов, дивиться на пиріжки і питає мене, що це. Дізнавшись, що це я вчора напекла, розвертається і йде. Після цього через якийсь час грюкнули двері, і до вечора я зятя не бачила У мене було чим зайнятися: наварила борщ, погуляла з онуком, завантажила прання, вимила посуд.
Пиріжки склала в судочок зятю на наступний день, із собою взяти. Прийшов, став носом крутити – не хоче вчорашні пиріжки брати. І чому це я ще не випрала йому сорочку на завтра. Мого терпіння не вистачило, і я пригрозила йому пальцем. Сказала, що дочка моя його надто розбалувала.
І що у своїй квартирі, а житло оформлена на мене, я не служниця. Він стиснув губи, нічого не сказав і пішов у свою кімнату. Наступного дня пішов на роботу, а ввечері не прийшов. Уночі дзвонить мені донька, реве в слухавку і питає, що ж я накоїла.
Повертатися зять не хоче, адже я сказала, що це моя квартира. Мене звинуватили в тому, що я не годувала її чоловіка і відправила його голодного на роботу в брудному одязі, а також, що зруйнувала її щасливе сімейне життя. Як на мене, так краще бути самій, ніж із таким диктатором
Вирішила з подругою поділитися ситуацією. Вона тільки плечима знизала і сказала, що це кармічні стосунки з чоловіком. І донька моя має засвоїти урок, хоч би як важко це було. У мене серце кров’ю обливається, онуків шкода, але з таким батьком не буде дитинства. Думаю взяти на роботі перерву і допомогти дочці стати на ноги.
