Моя власна матір знати мене не хоче. Все через те, що я попросив її повернутися до свого дому за містом. В мене двокімнатна квартира, яку я купи в без будь-якої допомоги. Думав, що тут житиме моя сім’я – дружина, діти.
Я й не уявляв чим моє прохання до матері обернеться в майбутньому. З 17 років я жив сам і заробляв собі життя. Коли мені виповнилося 23 роки, мене запросили працювати у велику компанію й купив квартиру.
Незабаром мама переїхала до мене. Якийсь час ми жили як у казці. Здавалося, життя нарешті починає налагоджуватися, але незабаром з’ясувалося, що справжні проблеми чекали попереду
Через півроку після нашого переїзду фірма збанкрутувала, і я втратив роботу. Мені довелося змінити офісний костюм на робочу форму і влаштуватися на будівництво, щоб мати можливість якось прожити. Грошей насилу вистачало навіть на найпростіші потреби.
Якраз в цей невдалий період мого життя я закохався у прекрасну дівчину. Тоді мені здавалося, що без цієї дівчини я не проживу й дня. Мені довелося неабияк постаратися, щоб привернути її увагу. Коли це сталося, наші стосунки розвивалися стрімко.
Якось вона запитала мене, чи може переїхати до мене, і я знав, що якщо відмовлю, назавжди втрачу її. Але також я розумів, що моєї зарплати не вистачить на утримання трьох дорослих людей. Мені довелося обирати між матір’ю та власним сімейним щастям. І я егоїстично обрав друге.
Я вирішив поговорити з мамою і попросити її повернутися в рідне село, без діла стоїть її будинок та живе моя тітка. Пообіцяв, що вона зможе повернутися, коли трохи справи підуть у гору. І мама одразу ж погодилася. Таке рішення видавався мені правильним.
На ранок, коли я прокинувся, її вже не було вдома, як і її речей. Якби я знав, що той день стане останнім нашим спільним днем, я ніколи цього не зробив би.
З того часу мама не відповідає на жодне моє повідомлення та дзвінки. Коли я приїжджав, то й двері не відкрила. Моє весілля теж пройшло без неї і вона навіть не бачила мою дружину-красуню, хоча вже скоро стане бабусею…
