Моя кохана пішла від мене, бо я був бідний. Я з нею познайомився ще в школі. Дружили. Потім вирішили почати зустрічатися. Я знаю, що дуже подобався їй. Після школи почався інститут, і ми вирішила розписатися.
Нічого особливого просто постояли в РАГСі, послухали жінку та й поїхали з кількома друзями відзначити цю справу. Грошей в нас не вистачало. Орендована квартира, макарони як звичайний прийом їжі та навчання.
Кохана почала щось казати про те, що вона переросла стосунки, коли «з милим рай й у наметі». Вона, хоч і не була такою ж розумною і, як казали викладачі щодо мене «перспективною», з завданнями справлялася.
Я ж був завжди молодий. Смішні колись жарти тепер викликали нудьгу в неї. Постійна розсіяність, моя непрактичність почала її дратувати. Інтереси давно перестали бути загальними..
Коли з’явилася перша серйозна робота, вона одразу почала багато працювати. Я ж «шабашив» то тут, то там і мене це влаштовувало. Все звелося до того, що гроші у сім’ї стала приносити ще молода дівчина. Але це тривало недовго.
В неї на роботі з’явився цікавий колега. Трохи старше, але не суттєво. Відповідальний, серйозний. Так, він мав проблеми із зовнішністю і іноді міг затягнути довгу «волинку» про своє захоплення футболом.
Але це все йшло на другий план. Він гарно залицявся до моєї дружини. В один з днів вона мені все розповіла чоловікові. Я спершу навіть подумав, що вона жартує. Потім сердився, благав, плакав.
За її словами, жити в злиднях вона не хоче. Вона розуміла, що майбутнього у нас не буде. Розлучення, весілля та нове життя. Тепер у неї інші турботи та інші претензії до свого чоловіка.
