Поганий характер тещі зіпсував усім життя. Тещу Ілля Петрович недолюблював. То була дивна жінка з якимись своїми поняттями. Нікого, крім себе, вона не любила і вважала себе центром всесвіту. А скільки підлості з її боку вони з дружиною пережили, так і зовсім не порахувати.
Пам’ятається, були Ілля зі Світланкою ще зовсім молоді, теща у листі покликала їх жити до себе: «Ну чого ви там стирчите у своєму містечку, ні роботи, ні будинку! Ось у нас — інша річ! Роботи валом та зарплата хороша. Спочатку житлом забезпечу. Ілля на завод влаштується, а там і своє житло буде».
Вони були молоді та послухали, приїхали. Вже за тиждень Ніна Степанівна показала характер. Поділила холодильник, її продукти лежали окремо і не дай Бог хтось їх візьме. Сперечатися з матір’ю було марно. Поки вони живуть у неї, доведеться терпіти всі уколи та причіпки. Так тривало півроку. Іллю все ж таки взяли на завод, а через місяць з’явився їхній син Олексій.
Спочатку Ніна Степанівна була рада, навіть на виписку купила онукові новий костюмчик і брязкальця. Перші два дні допомагала дочці з дитиною, але потім почалися безсонні ночі: дитина мало спала і багато плакала. Тоді Ілля командував дружині одягати дитину і йшов з нею на вулицю. Бувало півночі так блукав навіть у міцні морози.
Вранці чоловік ішов на роботу, хоча не виспався. Ремонт у квартирі тещі був поганий, а молодим хотілося затишку. І ось вирішили вони якось освіжити свою кімнату. Думали, Ніна Степанівна буде задоволена. Поки вона була на роботі, поклеїли шпалери на стіни, повісили нові штори. Вийшло світло і красиво, Світланка пурхала по кімнаті, як метелик.
Навіть Олексійко цього дня був усміхнений і майже не плакав, але почуття наближення неприємностей висіло в повітрі. Ніна Степанівна, коли прийшла з роботи, одразу зчинила крик та навіть кидалася в них речами. Було схоже, що вона зовсім збожеволіла. В той день Ніна Степанівна вигнала на мороз Світлану з дитиною та чоловіком
Ілля мовчки зібрав усі речі і повів плачучу дружину з дитиною. Вони сіли в під’їзді на сходовій клітці і почали думати, як бути далі. На ніч їх пустили товариші Іллі, а потім вони зняли невелику кімнатку в однієї доброї бабусі. Плата була скромна, а жити стало набагато спокійніше. Незабаром вони змогли вирішити питання з власним житлом.
Пройшло багато років, у Іллі та Світлани з’явилася ще й донька. Вони вже поїхали до іншої області, де купили будинок та спокійно жили. Ніна Степанівна неодноразово напрошувалася до них у гості, і ці дні у сім’ї були пеклом. Якщо вони відмовлялися приймати її, скаржилася всім родичам, у результаті знімала житло неподалік.
Приходила вечорами і соромила їх перед сусідами. Якщо Ілля все ж таки її пускав, то вона влаштовувала цирк – то затопче помідори, то картоплю з макаронами зварить. Ілля випроваджував тещу та замикав за нею. Вона ще довго лупцювала у двері. Йшла лише тоді, коли погрожували викликати поліцію. Якось Ніна Степанівна підстерегла Світлану після роботи.
Світлана сказала, що не буде з нею говорити, та прискорила крок. Ніна Степанівна просила, щоб вони допомогли їй квартиру продати, бо хотіла переїхати поближче до Іллі та Світлани. Звичайно, жінка почала заперечувати – через характер старенької ідея дуже погана. Ніна Степанівна одразу перейшла до погроз, що розкаже всім, як з нею поводяться.
Олексій вступив до університету, і вони всією родиною переїхали за ним. Адресу нікому з родичів поки не сказали. Через рік вони довідалися, що Ніна Степанівна не встигла нікуди переїхати, сильно захворіла та не може ходити. Спочатку її забрала молодша сестра, але витримала лише місяць. Довелося оформи до спеціалізованого закладу.
Але й звідти вона продовжувала діставати родичів, щоб дали адресу дочки, але ніхто не знав, куди переїхала родина Світлани. Квартиру свою від злості Ніна Степанівна так нікому і не віддала. Сам Бог знає, чи живе там хтось чи ні.
