Я вже трохи більше року сиджу у декретній відпустці. У мене дві вищі освіти, працювала я до декрету юристом, друга освіта – дошкільна. У країні, як відомо, настала криза.
Чоловіка скоротили, він довго не міг знайти роботу. Мені довелося вийти «тимчасово» на іншу роботу педагогом у приватний дитячий садок. Спочатку все було чудово.
Начальство хвалило, діти йшли задоволені, склалися чудові стосунки з колективом, але останнім часом мій начальник став недобро на мене поглядати, але поки що мовчить.
Сьогодні я випадково дізналася, що вони знайшли вчителя мені на заміну, але начальство сказало, що мені це ніяк не завадить, але він дивився на мене при цьому суворо і дивно якось.
Подивившись новий розклад, я помітила, що занять у мене поменшало, що позначиться і на зарплаті. Я дуже полюбила всіх діточок, мені не хочеться йти від них, але й працювати за копійки я не готова.
Просто не можу це собі дозволити дуже потрібні гроші. Вдома на мене чекає мій малюк, який дуже сумує за мамою, але все ж таки робота мені зараз дуже потрібна.
Як мені вчинити у цій ситуації? Піти самій із високо піднятою головою або мовчки чекати на звільнення. З мене це питання вже всю душу вийняло, не можу ні їсти, ні спати нормально.
