Понад рік тому я вийшла заміж за людину, яку шалено люблю, але через обставини, що склалися, ми живемо на відстані – після весілля мені потрібно було терміново і надовго повернутися додому.
Через два місяці розлуки чоловік повідомив мені, що вирішив змінити віру. Я з повагою поставилася до його вибору, але після його вибору все моє життя різко змінилося.
Чоловік став грубим, почав ображати мене, чіплятися, критикувати мій одяг, мої фото та мої звички. Сказав, що зареєстрований шлюб не має сили, а я маю прийняти його релігію.
Він казав, що одружується з іншою, що я не витримаю і помру без нього, говорив, що я – найгірша жінка на землі. Я все слухала, плакала та продовжувала його любити.
Потім кинула все і приїхала до нього, бо дуже скучила і хвилювалися за нього та за наш шлюб. Проїхала 2 тисячі кілометрів, щоби просто його побачити. І побачила… Його зачинені двері.
Він не хотів зі мною розмовляти. Якось я все ж таки вмовила чоловіка поговорити зі мною. Він довго критикував мене, потім почав цілувати, казав, що не може без мене. До релігії його втягнув брат.
Якщо десь поряд його брат, то чоловік мене просто ненавидить, але якщо його поряд немає, то чоловік до мене ставиться із трепетом, майже як раніше. Шоком для мене було те, що він відмовляв мені в близькості.
Він просто відштовхнув мене попри те, що ми не бачилися 10 місяців. На другий день він зі мною не розмовляв, третього він мене вдарив. За те, що я приїхала до нього. Мабуть, кращих причин не знайшов.
Я досі не розлучилася, вірю, що все ще можна виправити. Працюю шість днів на тиждень, намагаюся ні про що, окрім роботи, не думати, щоб навіть часу та сил на думки не залишалося.
Пила антидепресанти, начебто допомагає, але ж це не вихід. На інших чоловіків дивитися не можу, хоч і багато хто звертає на мене увагу, не дивлячись на мою обручку на пальці.
Сьогодні чоловік написав, що не хоче мати від мене дітей. Це, напевно, останній удар – я завжди хотіла народити щонайменше двох дітей, чоловік мене у цьому підтримував.
Я так більше не можу, не бачу сенсу продовжувати наші стосунки. Не хочу більше намагатись виправити те, що я не ламала. Я зробила, що могла, але час визнати свою поразку.
