Я живу на орендованій квартирі. Щоб оплачувати комуналку, пристойно одягатися і нормально харчуватися, мені не соромно було слідкувати за розпродажами, знижками і відвідувати магазини з секонд-хендом.
Я ніколи не купую дорогі речі, на які треба було б працювати кілька місяців. Я завжди розподіляю бюджет так, щоб мої потреби відповідали заробітній платі. Нещодавно я прихистила у себе рідного брата.
Звідси йому ближче добиратися до місця роботи, і жити разом веселіше і вигідніше. Це я так спочатку думала, але квартплату я плачу з особистих заощаджень.
Наприкінці місяця я купувала продукти зі своєї кишені, бо в брата гроші миттєво випаровувалися: він витрачав усе на дівчину, з якою зустрічався. Його обраниця обожнювала нічні клуби і дорогі подарунки.
Перед ним же вона грала невинну наївність, адже сама вона нічого не просила. За неї все робила найкраща подруга, яку дівчина всюди тягала за собою. Закоханому по вуха братові доводилося оплачувати рахунок за трьох.
В цей час подружка нашіптувала йому на вухо по секрету, що наречена хоче отримати в подарунок на день народження. Приймаючи черговий презент, красуня лише награно плескала довгими віями та вдавала, що щиро здивована, як кавалер здогадався про її заповітну мрію.
Молоді люди зустрічалися вже третій місяць. Весь цей час, можна сказати, брат сидів у мене на шиї. Я терпіла до пори до часу, але ситуація, що склалася, мені вже порядком набридла.
Безумовно, я дуже люблю свого брата, але утримувати його не зобов’язана! Мені захотілося відверто поговорити з рідною людиною і пояснити, що його використовують. Але він образився і сказав, що я незаслужено на його наречену.
Прийшла весна. Дівчина мого брата “замовила” через подругу в подарунок на 8 Березня фірмову сумочку. Недовго думаючи, він прийшов до мене просити в борг. Почувши суму, я обурилася, бо це аж дві моїх зарплати!
Я пожаліла закоханого братика і дістала заначку. Він придбав за немислимі гроші маленьку сумочку і підніс своїй дівчині. Та, звісно, дуже “здивувалася” такому дорогому подарунку, а я досі не можу собі пробачити свою слабкість.
Мені ж на свято від брата навіть тюльпана не дісталося. Після цих подій я наполегливо запропонувала братові винайняти окреме житло, і він незабаром з’їхав. Братику довелося розраховувати тільки на свої доходи.
Позичати гроші я більше не збиралася, але запити його коханої не зменшилися. Він не зміг потурати всім примхам дівиці, і наречена до нього охолола, пропала з поля зору і перестала відповідати на дзвінки.
Брат дуже довго за нею сумував і заспокоївся тільки через півроку. А вчора я побачила, як ця дівчина сідала за кермо шикарної іномарки… Знайшла такі собі Піноккіо…
