Ольга закохалася в Арсенія з першого погляду. Статний чоловік був старший за неї на 8 років, проте її анітрохи не бентежила різниця у віці. Чого не скажеш про батьків дівчини. Батько одразу її попередив:
«Дочко, не поспішай, прошу тебе. Поживи з ним хоча б рік, а там буде видно. Встигнеш ще вийти заміж!»
Але Оля була впевнена у своєму чоловікові. Арсен зробив їй пропозицію через кілька місяців після знайомства. Весілля зіграли шикарне. І це не дивно, адже Арсен заробляв пристойно. Треба сказати, він не втрачав жодної можливості похвалитися при друзях або знайомих тим, скільки він може собі дозволити.
І спершу Ользі це навіть подобалося. Тільки ось зовсім скоро він почав дорікати їй у тому, що вона сама не прагне більшого заробітку.
А ще чоловіка дуже дратувало, що кожен місяць Оля віддавала частину своєї і так невеликої зарплати матері. Він не розумів, з якого дива вона взагалі повинна допомагати своїм батькам, адже вони й самі ще працюють. На закиди чоловіка Ольга відповідала:
«Мене так виховали, я інакше не можу».
За декілька років відносини подружжя помалу почали псуватися. Вони постійно сварилися і доводили одне одному свою правоту. А потім настільки віддалилися, що просто перестали розмовляти. Будучи чоловіком у самому розквіті сил, Арсен почав зраджувати Ользі. Сама жінка одразу відчула, що її зрадили.
З початку війни оренда в їхньому місті сягнула космічних цифр. Разом із бойовими діями та обстрілами, на жінку звалився, ще й наче тільки зараз проявившийся справжній характер Арсена.
Він був певен, що тендітна Оля йому винна. Він перестав приховувати чисельні любовні пригоди і разом з тим, вимагав, щоб вдома його завжди чекали затишок, свіжоприготовлена їжа та усміхнена дружина. Він здіймав галас через будь що: недостатньо старанно виконані страви чи погано вимиту сантехніку.
Молодій Олі було незрозуміло як людина може настільки змінитися і куди подівся той турботливий і уважний чоловік, за кого вона виходила заміж. Вона якийсь час ніби чекала, що темна полоса скінчиться. Та сталося дещо гірше. Одного разу самовпевнений Арс виставив дружину за двері після комендантської години. Це була виховна ідея, яку може зрозуміти тільки хворий розум.
Переступивши поріг квартири жінка одразу почала складати речі. Рішення про розлучення нарешті стало їй очевидним. Коли про це дізнався Арсен, він почав глузувати з дружини:
«Та куди ти підеш? У тебе ж нікого немає! Жити де будеш?»
Ольга, яка лише під дверима квартири нарешті зрозуміла, що не любить чоловіка, була готова захищати себе:
«Ти смішний, Арсе! Мені є де жити, можеш не переживати. Про це я подумала заздалегідь!»
Виявилося, що весь цей час жінка давала матері гроші не просто так. Вона сплачувала іпотеку, яку оформила на свою матір.
Спільна нерухомість подружжя у шлюбі після розлучення так чи інакше буде поділена. Батько Ольги передбачав це, тому вмовив її не оформляти житло на себе. Він відчував, що рано чи пізно дочка зрозуміє, що зробила помилку. Тож розлучення було лише питанням часу.
Ольга розповіла про все чоловікові, але він заперечував усе, що вона казала. Просто не вірив у те, що таке можливе. Ідучи, вона промовила останню фразу:
«Ти так нічого й не зрозумів…»
Подружжя зустрілося на суді. Арсен не хотів давати Ользі розлучення, думав, що може відсудити в неї частину нової квартири. Однак це було неможливо. Ставши знову вільною жінкою, Оля прийшла в гості до своїх батьків і подякувала їм:
«Вибачте, що не слухала вас. Ви мали рацію. Але я рада, що здобула цей безцінний досвід».
