Ігор прийшов додому, але та було порожньо. Його дружина Надія, яка завжди чекала його з роботи, кудись зникла. Він насамперед заглянув в коридорі у шафу для взуття і помітив, що на полицях відсутні бежеві замшеві черевики дружини, які вона так любить.
Немає улюбленого пальта дружини ніжно-персикового кольору та легкого шовкового шарфика – особливої її гордості. На столі стояла каструля з пловом. У холодильнику Ігор знайшов крабовий салат та компот із сухофруктів.
Навіть кіт не вийшов його зустрічати – мурлика ліниво розплющив одне око, і, переконавшись, що в будинку немає сторонніх, солодко позіхнув. Потім кіт скрутившись клубочком продовжив доглядати свій післяобідній сон, що повільно і непомітно переходить у відпочинок перед вечерею.
Рудого годували по годинах – трапезувати йому ще рано, так що можна досхочу відпочити від повсякденних турбот і виснажливої роботи, яка полягала в тому, щоб робити життя мешканців 12 квартири ненудним і багатим на позитив.
Ігор перевдягся в домашній одяг, переглянув у телефоні всі новини, визирнув у вікно, а дружини не було. Щось вже й їсти перехотілося. Ігор пішов у кімнату, де безцільно поклацав пультом від телевізора, марно маючи намір знайти те, що зможе його зацікавити.
Від нудьги Ігор пішов до вікна, за яким його очам відкрилася дивовижна повсякденна панорама, яку він так старанно не хотів помічати – сонце повільно котилося на Захід. Ігореві навіть здалося, що денне світило торкнулося його обличчя – він відчув тепло на своїх щоках.
Ігор ніяк не міг збагнути, куди поділася його дружина. Кіт підійшов до нього ззаду і уткнувся йому в ногу холодним носом. Рудий дивився на Ігоря поблажливо-запитливо, явно просячи їсти. На кухні, невміло поєднавши в котячій тарілці порцію каші та риби, Ігор поставив її на підлогу.
Кіт, не блимаючи, довго і здивовано дивився на Ігоря. Потім він недовірливо підійшов до тарілки, понюхав її вміст, зневажливо пирхнув і поплентався на своє улюблене місце – підвіконня в спальні, де пухнастий проводить більшу частину свого часу, спостерігаючи за життям через прозоре скло.
Якось так склалося, що Ігор не любив спілкуватися із дружиною по телефону. Та й узагалі, про що з нею розмовляти? Про рецепт борщу чи грибного супу? Що вона у житті розуміє? Цифри в голові тризначні множить у бухгалтерії своїй?
Йому відразу навіть і на думку не спало, що можна дружині зателефонувати. За вісім годин він не знайшов хвилинку, щоб поцікавитися, як у неї справи, втім, не тільки сьогодні. Та й спали вони з дружиною вже давно у різних кімнатах – заважала дружина Ігорю, коли читала свої безглузді книжечки.
Це Ігор вирішив спати окремо. Одному набагато зручніше – ніхто не претендує на його простір. Та ще Надія весь час стягувала на себе ковдру і загорталася в неї, прирікаючи Ігоря на неминучу смерть від холоду. Єдиний вихід із ситуації, на думку всезнаючого глави сімейства – це роздільний сон.
Звичайно, можна купити дві ковдри, але ця прогресивна та практична думка ще не відвідала світлу голову Ігоря. І, знаєте, дві спальні – це так круто! Тим більше, в гості ходити один до одного можна – це так романтично! Нарешті, Ігор узяв до рук свій мобільний і натиснув на потрібні кнопки.
Телефон дружини озвався. Він лежав у вітальні на журнальному столику, прикритий книгою, через що Ігор розлютився. От як можна було піти з дому і не взяти телефон. Правду кажучи, Ігореві дуже не подобалися дзвінки дружини йому на роботу.
Він майже завжди грубо їй відповідав – чого дзвониш, адже заважаєш. Від нічого робити Ігор відкрив дверцята тумбочки дружини біля ліжка. Там на полиці він побачив трикотажні іграшки. Це були сірий довговухий зайчик, білий котик і жовте смішне каченя.
В цей момент він подумав, що з дружиною могло щось статися. Ігор, як завчену молитву, повторював одну й ту саму фразу – ось тільки повернеться, і ми з нею гратимемо в шахи – пам’ятатися вона в мене по молодості іноді вигравала, та й у кафе разом сходимо.
У місті повно закладів, де можна разом весело провести час та поїсти різних смаколиків. Вона мене вже й не просить кудись сходити – я постійно відмовлявся, а зараз не буду. Гроші поки що на такі розваги є, не збирати ж їх, не зрозуміло, на що?
Через годину Ігор уже разом із котом дивився у вікно. Там кипіло життя! Чоловік нарешті розглянув, на якому авто їздить його сусід. Бач, який! Ще й торт у руках тримає! Це він Ларисці свою смакоту несе. А от коли він сам дружину свою балував солодощами – вже й не згадає.
А от Женька із 34 квартири? Під руку з якоюсь задоволеною мадам йде. Так це його дружина – на перший погляд і не визнав її. А як Максимко, із 4 квартири підріс! Вже сам ходить! Голодний Рудий обнюхав орхідею, стражденно зітхнув, але свій спостережний пост стоїчно не залишав.
Кіт відмовлявся їсти без улюбленої господині. Ігор присунув до вікна стілець і сів на нього. Він і сам око не відводив від вікна – може там він побачить свою зниклу Надію. За вікном вже зовсім стемніло. В очікуванні пройшло ще чотири години. Ігор не знаходив собі місця від занепокоєння.
Він уже переодягся і зібрався йти на пошуки дружини. Раптом кіт зістрибнув із вікна і галопом побіг до дверей. Там він почав голосно нявкати і шкрябати кігтями двері. Ігор кинувся до коридора. І тут хтось повернув у замку ключ! На порозі з’явилась Надя.
Вона розповіла, що спершу гуляла за містом, потім звернула в поле, де слухала, як співають птахи! Потім блукала і бродила, розмовляла з травинками та квітами, бо їй так хотілося з кимось поговорити, а чоловіку ж завжди ніколи.
Ще вона вирішила подивитися, як за обрій ховатиметься сонце. Воно швидко покотилось у свою постіль, а вона залишилася сама. Стало зовсім темно. Потім вона поспішила додому і заблукала! Спочатку злякалася, але потім взяла себе у руки і пішла на світ ліхтарів. Довелося багато ходити.
Потім втомилася і трохи відпочила, присівши на землю, поплакала та знову встала, а там на трасу вийшла, де небайдужий водій підвіз її додому. Ситий та задоволений кіт спав біля ніг своїх господарів – кому, як не йому, знати, де живе справжнє щастя.
А щастя живе там, де по-справжньому люблять, дбають, чують і слухають один одного, не ведуть рахунок образам, намагаються не помічати дрібних промахів. Там, де до кінця сподіваються та вірять, прощають та забувають. Не пам’ятають погане.
Адже, якщо пам’ятати всі образи, то для кохання там не буде місця. Ігор та Надя заснули, ніжно обіймаючи один одного. Добре, що сьогодні вони мають вихідний день. Звичайно, Ігор не зміниться відразу, та й Наді потрібно не замикатися в собі і говорити, що її турбує. Важко викорінювати звички, що глибоко в’їлися.
