Мій перший шлюб був великою помилкою, яку я зробила під натиском матері. Вона дуже хотіла видати мене заміж і чекала на онуків. Тому, коли я дізналася, що при надії, вона наполягла на заміжжі.
Хоча ні я, ні мій хлопець до цього не були готові. У результаті ми прожили разом трохи більше року і розбіглися. У чоловіка просто не виявилося жодних батьківських почуттів.
Після розлучення він повернувся жити до своїх батьків. Я ж особливо навіть не засмутилася, адже коханою жінкою поруч із ним себе не відчувала, ми були просто чужими людьми. Добре, що він продовжує платити аліменти.
Спочатку я займалася вихованням сина, але потім, коли він пішов у садок, вирішила вийти на роботу. Влаштувалася продавцем-консультантом у парфумерний магазин. Не найкраща робота у світі, але хоч щось.
Тоді й подумати не могла, що саме в нашій невеликій крамничці я зустріну свою долю. Якось прийшов чоловік, який довго та уважно обирав жіночі парфуми. Я допомагала, чим могла, пропонувала різні аромати, звертала увагу на флакони.
У результаті він таки купив дуже дорогий парфум, тепло подякував мені і пішов задоволений. А я вкотре засумувала, що такі подарунки дарують комусь, а не мені.
Але наступного дня чоловік знову прийшов за парфумами, причому запропонував обрати ті парфуми, яка подобається мені самій. Я подумала, що цей багатій, напевно, має багато жінок, якщо щодня бігає за подарунками.
Тому вирішила його трохи провчити та обрала найдорожчі з парфумів. Можете тільки уявити, як я здивувалася, коли він без вагань сплатив ці парфуми і підніс їх мені як презент. А потім покликав на побачення.
Виявилося, що вперше духи він купував старшій сестрі на день народження. Наші стосунки з ним швидко розвивалися. Я одразу розповіла йому про сина, познайомила їх. Спочатку хвилювалася, що дитина не сприйме його.
Але той прийшов знайомитися з цукерками та машинкою на радіокеруванні, тож син одразу записав його у свої друзі. Весілля ми грати не стали, а просто розписалися, і я переїхала жити до коханого.
Він же запропонував разом полетіти у весільну подорож за кордон. А от дитину захотів залишити на цей час моїй мамі. І я не знала, що робити. Моя мати дуже любить онука і завжди рада, коли ми залишаємо його в неї.
А цього разу заявила мені, що ми робимо неправильно. І дуже погано, що мій чоловік вже зараз намагається відгородитись від мого сина. Тому мати наполягає, щоб ми їхали відпочивати разом із дитиною.
А я сиджу і думаю, що вона має рацію. Мені здавалося, що коханий добре ставиться до мого сина, але ця подорож… Тепер думаю, як усе чоловікові правильно пояснити. Чи може просто сказати, що мати не може посидіти з дитиною?
