Діана була бездоганна. Коли Віталік одружився з нею, друзі від заздрощів просто лопалися, дивуючись, що такому “задохлику”, як вони називали його між собою, так казково пощастило.
Гарна, розумна, цікава – просто мрія, а не дружина! Правду кажучи, Віталік сам собі заздрив, прокидаючись вранці і споглядаючи прекрасний профіль сплячої дружини поряд.
До всього іншого, Діана виявилася чудовою господаркою та матір’ю. Вона подарувала йому двох синів, про яких терпляче і самовіддано дбала, підтримуючи чистоту в будинку, готуючи смачні страви та паралельно підробляючи.
Цей складний для будь-якої жінки період зовсім не оббив її. Вона прагнула вдома виглядати гарно, робила різні зачіски, щоб чоловікові подобатися. Швидко прийшла у гарну фізичну форму. І коли тільки все встигала?
Бо ж особливої допомоги у неї й не було. Віталік перші п’ять років не міг натішитися на дружину. А потім… А потім сталося те, що часто трапляється, коли все надто добре. Нудно йому стало. Прісно.
Або, як кажуть у народі, “заївся” мужичок. І став на всі боки дивитися, головою крутити. Розмаїття шукати. Ну і закрутив з Віркою з магазину, що за касою стояла. Так усе склалося, що до розлучення з Діаною дійшло.
Друзі, знайомі, рідні охали-ахали, руками розводили – як таке сталося? Чому? Адже Віра товстувата, клишонога, голос верескливий. Вже точно не рівкня Діані. Чим узяла? А Віталік зізнавався, що з нею добре.
От просто добре і все. Без закидонів. Над жартами сміється. До безладу спокійно ставиться, з ганчіркою маніакально не носиться по будинку, брудний посуд і крихти на підлозі нітрохи не напружують.
І, головне, саморозвитком голову не забиває. Що тут скажеш? Чоловіки – народ “дивний”. Догодити їм, ох, як складно… То подай їм гарну з ідеальним порядком в будинку і неодмінно освічену, то просту, яка ні до чого не прагне.
