Я зі своїм коханим жила разом 1,5 роки. До цього ми зустрічалися близько шести місяців, і я була абсолютно впевнена у своєму виборі. Звісно, без притирань не обійшлося. Ми люди досвідчені і кожен зі своїми звичками.
У результаті згодом усі розбіжності щодо побуту втратили владу над життям нашої пари. Проте труднощі виявились нічим порівняно з тим, з чим довелося зіткнутися потім – з підозрою, невпевненістю та самобичуванням.
Коханий мав колегу жінку. Робочі справи зобов’язують підтримувати відносини з нею, і я не мала нічого проти. Я спокійно сприймала те, що мій коханий щодня переписувався і зідзвонювався з тою жінкою
Проте мені зовсім не сподобалося і здалося підозрілим, коли дзвінок на мобільний чоловіка пролунав після півночі. Це знов була та сама колега. Я, на жаль, не чула розмову, але ситуація навела на певні думки.
Наступного дня я сказала все, що думала з цього приводу. Що непорядно турбувати людей у неробочий час. Тим паче посеред ночі. Натякнула, що такі дзвінки є підозрілими. Мій чоловік почав усе заперечувати.
Між ним та колегою виключно робочі та дружні стосунки. Я спробувала змиритися з таким станом справ, але вже за кілька тижнів коханий дав ще один привід для підозр.
Начальство відправляє його та його колегу у відрядження до іншого міста. А проживатимуть вони разом на орендованій квартирі. Почувши цю новину, я мало не вибухнула від обурення. Що означає жити в одній квартирі?
Я від обурення перейшла навіть перейшла на крик. Я вже не вірила чоловіку і відкрито звинувачувала його у зраді. Він виглядав роздратованим. За його словами, якщо я йому не довіряю, то наші стосунки добігли кінця.
Заявив, що не хоче постійно жити в напрузі і озиратися в страху, що я можу приревнувати. Поки він говорив, я швидко заспокоїлася. У його словах була певна істина. Я й сама вважала, що стосунки гарні, коли в них панує довіра.
Виходить, я зараз сама руйную наші стосунки? Але я цього зовсім не хотіла! Зрештою, витираючи сльози, вибачилася перед чоловіком. Я й сама не знала, що на мене найшло. Чоловік лише розуміючи кивнув, і обійняв мене.
Вночі я не могла заснути. Образ чоловіка з його колегою у невідомій квартирі знову постав переді мною. Ні, так не буває. Не може бути так, щоб чоловік приділяв стільки уваги жінці, при цьому не маючи інших намірів.
Я придушила бажання увімкнути світло і почати серйозну розмову — все одно це не матиме ніякого результату. Чоловік знову доведе, що я сама все вигадала. Я почувала себе загнаною в пастку.
З одного боку, інтуїція підказувала мені, що коханий не до кінця чесний зі мною і роман на роботі цілком можливий. З іншого боку — бажання вірити в логічні міркування чоловіка і в те, що проблема в мені.
Може, я й справді просто ревнива і недалека, якщо створюю таку ситуацію? Я провела коханого у відрядження на два тижні. Цей час я вирішила присвятити обмірковуванню наших стосунків.
Мені не сподобалося, що він намагався зробити мене джерелом проблеми. Тому варто було добре обміркувати, а чи справді мені потрібні такі стосунки, в яких мене роблять у всьому винною і явно намагаються заплутати?
