Коли дочка двоюрідної сестри приїжджає в гості та залишається перші кілька тижнів до переїзду у власне житло, це одне. Зовсім інше, коли сестра вимагає залишити її дочку і забезпечувати всім необхідним.
Чи має сестра право таке вимагати? Чи справді в обов’язки тітки входять подібні послуги? Річ у тім, що в такій ситуації опинилася я. Племінниця приїхала у гості перед початком навчального року.
Вона вступила до місцевого вищого навчального закладу, і я разом зі своєю родиною на якийсь час прихистили у себе юну студентку. Я сама з маленького містечка, де досі живе двоюрідна сестра, тому розумію, в якій ситуації опинилася племінниця.
Оскільки оренда кімнати в гуртожитку або в квартирі займає якийсь час, я з розумінням поставилася до неї. Тим більше, що дівчина була тиха і не завдавала особливого клопоту.
І хоч мені з чоловіком, сином і дочкою стало тісно, ми готові були потерпіти ці незручності кілька тижнів. Діти чудово порозумілися зі своєю родичкою і з радістю виділили їй місце у своїй кімнаті.
Але я розуміла, що так довго не може тривати. Скоро дітям доведеться йти до школи. І всім потрібне місце для занять. Але одного разу під час розмови з сестрою я раптом почула дуже дивну вимогу.
Вона наполягала на тому, щоб племінниця залишилася жити в мене на весь час навчання. А також я зобов’язана виділити дівчинці кімнату, де вона зможе займатись у повній тиші. Така заява мене обурила.
Все скінчилося неприємною сваркою. Моє ставлення до племінниці не змінилося навіть після напруженої розмови з родичкою. Зрештою дівчина була ні до чого.
На відміну від своєї матері, вона повністю згодна із загальним планом знайти їй своє житло. Чим ми зрештою і зайнялися. Минув тиждень, і дочка двоюрідної сестри переїхала до іншої квартири.
Я з чоловіком допомогли їй із речами. З того часу майже щонеділі племінниця приходила в гості, чому я та моя родина були дуже раді. А от сестра так і не вибачилася переді мною.
Більше того, вона перестала дзвонити та спілкуватися зі мною. Я й сама не спілкуватися з родичкою. Мене вразило нахабство сестри. Адже за весь цей час я навіть не почула слова «дякую». Хіба нормально так ставитися до тих, хто допомагає?
