Я одружений чотири роки. Дуже люблю свою дружину. Дітей у нас немає, бо присвятили перші роки життя подорожам, покупкам квартири, машини тощо. Рік тому дружина почала мені зраджувати. Вона заперечує факт зради, але я не можу в це повірити. Усе банально.
Я був грубий, неуважний, втратив інтерес до дружини, не слухав її і таке інше. А він… Він її колега, уважний, справжній чоловік, лідер, захоплюється нею і таке інше. Треба сказати, що моя дружина дуже вродлива, розумна, вона фактично керує фірмою. Вона бажана для чоловіків.
Спочатку він був тільки її добрий друг, а потім вона почала з ним спілкуватися після роботи, при цьому принагідно обманюючи мене. Це тривало досить довго. Я все дізнався. Намагався поговорити, просив сказати правду. У відповідь брехня.
Було дуже прикро дивитись в очі коханої людини, якій довіряв безмежно і чути у відповідь неправду. Було боляче, тяжко. Але я забив. Став іншою людиною. Став добрішим до неї, слухав її балаканину, робив сюрпризи, дарував подарунки. Вдавав, що не помічаю її зрад.
Вона поступово почала змінюватися. Стала ближче до мене, перестала пропадати на роботі, ховати телефон. Начебто все налагодилося… Не знаю, не розумію. Запитував її, чому вона зі мною, чому не пішла? Каже, що любить, що не уявляє життя без мене.
Нещодавно заговорила про дитину, але я не вірю. Я ж бачив ці рідні очі, що брехають мені щоразу. Та й у ліжку вона останнім часом охолола до мене. Може, це стрес, робота, а може, просто вона хоче іншого, а зі мною просто тому, що так треба. І тепер я не знаю, що мені робити. Я кохаю її. Хочу дітей.
Вона говорить те саме, але коли я дивлюся на неї, я уявляю, як той інший з нею. Щоразу, коли їй приходить смс, я думаю, що від нього. Кожен дзвінок від нього. Коли вона затримується на роботі, я гадаю, що вона з ним. Знаю, що я божеволію, не знаю, скільки ще зможу так жити.
Не розумію, навіщо зраджувати? Чому не втекти і бути з тим, з ким хочеться. Навіщо робити боляче. Я не ангел, знаю, що є моя вина у наших проблемах. Але навіщо зраджувати? Іди. Я розумію, що не пробачив її, що треба пробачити, але я не можу. Хочу та не можу.
А ще боюся, що раптом вона піде до нього. Одна чи з нашими дітьми, які, погодься я, з’являться у нас. Я хочу бути з нею, хочу повірити, що вона не спала з ним, що зараз вони просто колеги, що вона любить мене, хоче від мене дітей.
І я не хочу, щоб вона була зі мною, тому що мене любить її сім’я, тому що у нас все комфортно, не хочу, щоб вона хотіла його, а спала зі мною. Я не знаю, хто мені може допомогти…