Аня була в надто гарному настрої, адже вони збиралися з чоловіком поїхати відпочивати, за кордон. Настрій жінки зараз не міг зіпсувати звичайне здирство Люди. Колись давно вона вважала Людмилу своєю подругою. З того часу багато води вибігло і багато подій трапилося. Людмила часто бувала в їхньому домі і завжди з певною метою – глянути щось для себе.
Одяг, прикраси, все стікалося до рук попелюшки. Часто вона просила в Ані грошей. Звичайно, вона їх не повертала. Та й про їх повернення ніхто не заїкався. Обидві жінки чудово розуміли, що це плата за мовчання Люди, яка знала дещо, здатне зруйнувати сім’ю Ані. Люда приміряла сукню, стягнула ліф, що розповзався, на грудях. Сукня була хороша, але явно їй замала.
Проте, Люда не збиралася від неї відмовлятися. Очами вона вже шукала, щоб ще забрати у Аньки, що зажерлася. Анька всього цього не заслуговує! Люда заздрила їй і злилася вже багато років, відколи справи брата пішли в гору. Адже ще менше десяти років тому Андрій був “голий, як сокіл”. Вони з Анею винаймали квартиру, а брат Люди мріяв про свою справу.
Для цього він їхав на заробітки. Жив там по півроку невідомо де і як, щоб зібрати гроші на свою мрію. У нього вийшло. Андрій відкрив невеличкий завод із виготовлення пластикових вікон та дверей. Його продукція одразу почала користуватися популярністю. На той час Андрій та Аня економили на всьому. Усі вільні кошти вкладали у справу.
І ось зараз у місті у Андрія конкурентів немає. Він успішний власник та директор заводу. Немає більше потреби заощаджувати. Андрій та Аня виховують двох дітей, живуть на широку ногу. Двоповерховий будинок у елітному районі, дорога машина, поїздки за кордон. Люда заздрила чорною заздрістю. Ось чому так несправедливо? Діти Аньки мають все.
Щороку літають на відпочинок. А в Люди не те, що син, вона й сама жодного разу в літаку не була! І теж у неї сім’я. Чоловік, дитина. Все як у людей. Ось тільки чоловік Люди, Вадим, абсолютно гроші заробляти не вміє. Чого тільки жінка з ним не пережила! Численні загули та походи по іншим жінкам. Люда все терпіла. Зради прощала, з проблем витягала. Трималася за чоловіка.
А як не триматись? Адже він єдиний, хто запропонував їй вийти заміж. До нього хлопці на Люду не особливо дивилися. Зовнішністю, як то кажуть, не вийшла. Напевно, через це й трапилася ця страшна історія дев’ять років тому. Історія, про яку Люда та Аня мовчать донині. Історія, що стала “таємницею за сімома замками”. Люда не мала популярності у протилежної статі.
І раптом, дев’ять років тому, її запросив на побачення дуже хороший хлопець. Такий гарний і компанійський, що Люда спочатку не повірила своєму щастю. Була, щоправда, у хлопця одна умова. Людмила мала прийти з подругою. Людмила тоді вуха розвісила через його посмішку, від того, як він поправив її волосся. Вона була згодна на всі умови.
Та біда – не було у Люди подруг. Ось і побігла дівчина до братової дружини. Андрій тоді тільки поїхав на заробітки, на цілих півроку. Аня залишилася чекати на чоловіка в орендованій квартирі. Вдень вона працювала, а вечорами сиділа вдома. Навчалася в’язати. Мріяла зв’язати своєму чоловікові найтепліший светр у світі.
Від пропозиції Люди вона не жахнулася, тільки засміялася, як з жарту. Та Люда ніяк не заспокоювалася та все вмовляла її. Аня спохмурніла, відклала в’язання, розуміючи, що все одно вже збилася. Дуже суворо подивилась на Люду. Вона намагалася пояснити, що не може піти гуляти, поки її чоловік тяжко працює. Люда ж стояла на своєму і в якийсь момент Аня здалася.
Пізніше вона проклинатиме себе за те, що погодилася. За те, що піддалася на вмовляння. Люда завжди була майстром шантажу. Тоді вона тиснула на те, що Ганна зруйнує її щастя. А яке там щастя? Хлопця цього вона вперше бачила. Був він у місті проїздом. На що Люда розраховувала, незрозуміло було. Анна пішла із золовкою в кафе.
Хлопці, що сиділи за столиком, відразу їй не сподобалися. Так, обидва гарні та товариські, але було в них щось, що відштовхувало дівчину. Вона й сама на той момент не розуміла, що це. Спочатку вона вирішила посидіти хвилин п’ятнадцять і піти, під якимось пристойним приводом. Але чомусь через п’ятнадцять хвилин йти їй не захотілося.
У тілі з’явилася незрозуміла легкість, стало надзвичайно весело. Вони з Людою сміялися, як божевільні. Сміялися без приводу, навіть коли ніхто не жартував. Алкоголь вони не вживали і пізніше, переосмисливши того вечора, Ганна зрозуміла, що їм щось підлили в сік. Щось таке, через що стало дуже весело і не було ніяких сил опиратися, коли їх потім посадили в авто.
Вже за містом Аня почала приходити до тями і спробувала вистрибнути з машини. Вистрибнути прямо на ходу. Хлопець, який сидів поруч із нею на задньому сидінні, цього зробити не дав. Його усмішка втратила на той час добродушність і стала схожою на звірячий оскал. Те, що відбувалося далі, дівчина не могла згадувати.
Це було настільки страшно, що вона запечатала у собі цей спогад. Запечатала і ніколи під цю печатку не проникала, величезним зусиллям волі, примушуючи себе не згадувати те, що сталося. Жах був ще й у тому, що Люду хлопці не чіпали, її висадили у лісі. Буквально виштовхали з машини, а Аню відвезли трохи подалі.
Після того, що сталося, хлопці поїхали, покинувши дівчину. Вона пішла на гуркіт машин. Все, чого їй тоді хотілося, це вийти на дорогу перед якоюсь великою машиною. Вийти так, щоб він не встиг загальмувати. Вона вибралася на трасу і зробила крок на заасфальтоване полотно прямо перед великовантажним, за кермом якого сидів немолодий далекобійник.
Дівчину він помітив здалеку і загальмувати встиг. Машина зупинилася прямо перед нею, торкнувшись бампером порваного подолу сукні. Досвідченому чоловікові достатньо було одного погляду на цю гарну, розпатлану дівчину з шаленими очима та розірваним одягом, щоб зрозуміти, що з нею сталося. Тяжко зітхнувши, він витяг плед і мовчки укутав її, а потім посадив у свою машину.
Він ні про що не питав, за що дівчина була йому дуже вдячна. На той момент вона все одно була не в змозі відповісти. Тільки в’їжджаючи в місто, чоловік вперше подав голос і запропонував відвезти її до лікарні. Вона лише тихо відповіла, що не хоче до лікарні. Підвіз її до будинку, коли на вулиці вже зовсім стемніло. Біля під’їзду металася дівоча фігурка.
Це Люда чекала на Аню, заламуючи руки. Дальнобійник висадив дівчину, порадивши поплакати. Люда, з жахом розплющивши очі, дивилася, як дружина брата йде до під’їзних дверей, тягнучи ноги, мов стара. Людмила злодійкувато озирнулася на всі боки, чи не бачать сусіди? Обняла Аню за плечі і швидко потягла до квартири.
Увійшовши до передпокою, Аня, наче ганчір’яна лялька дісталася ванної кімнати. Завмерла біля дверей. Вона хотіла було у поліцію подзвонити, але Люда почала її відмовляти. Люда набрала повну ванну води, посадила туди Аню і спостерігала за її істерикою. Насправді вона не знала, чи пробачить Андрій Аню чи ні. Знала вона одне – її він точно не пробачить.
Адже це саме вона, Люда, залучила братову дружину до цієї мерзенної історії. Тому треба, щоб Аня мовчала. Не було нічого, і все тут! Аня приходила до тями дуже довго. Взявши на роботі лікарняний, вона лежала вдома, дивлячись в одну точку. Саме тоді вона намагалася запечатати у своїй пам’яті весь той жах, що трапився з нею.
І їй це майже вдалося, коли вона дізналася, що при надії. Точніше, не дізналася, запідозрила, а до лікарні йти побоялася. Боялася підтвердження своєї підозри. Дотягла до того часу, що пізно було позбуватися дитини. І тоді знову її життям розпорядилася хитра Люда. Вона запевняла, що допоможе запевнити брата, що це його дитина, аби тільки Аня мовчала про неї.
Аня перебудувала себе, “перепрограмувала” і до старшої дочки завжди добре ставилася. Це донька Андрія! Аня переконала себе в цьому і любила дочку анітрохи не менше за сина, який з’явився пізніше, вже точно від чоловіка. Вони були щасливою сім’єю, дружною, люблячою, а коли в Андрія справи пішли “в гору”, ще й багатою.
І ось тоді у Людмили почала прокидатися чорна заздрість. Чому так? Чому Аня, яка обдурила Андрія, живе в коханні і немов “сир у маслі катається”, а в сім’ї самої Людмили суцільні скандали? Грошей завжди бракує. Люду настільки роз’їдала жовч, що вона б уже давно розповіла братові, що він виховує чужу дочку. Та тільки невигідно їй це було, в матеріальному плані.
Всі ці роки вона тягла з Ані гроші, а та слухняно платила. Віддавала все, на що Людмила “покладе око”. Так було донедавна, а місяць тому Люда вмовила, нарешті, Андрія взяти до себе на роботу її недолугого чоловіка. Та не кимось, а цілим заступником, з відповідною зарплатою. За місяць чоловік Люди зірвався лише один раз.
Гуляв три дні, але швидко оклемався, під скандальний лемент дружини. Андрій за три дні загулу із зарплати віднімати не став. Наприкінці місяця чоловік Люди приніс таку суму, що вона очманіла. І ось тоді і закралася їй у голову думка, що можна більше не пастися у Ані. Тепер у них все буде гаразд. Людмила вирішила донести до брата правду про його старшу дочку.
Андрій усе дізнається, вижене Аньку з дітьми з дому. Тоді єдиними родичами йому залишиться сім’я Люди. Все буде просто розкішно! Аня укладала валізу, перед поїздкою за кордон, а Люда насамкінець вирішила урвати собі сукню, що сподобалася. Вона міряла про сукню, поглядаючи на настінний годинник. Зараз, зараз має статися все! Людмила все розрахувала.
Повідомлення з незнайомого номера має прийти на телефон Андрія, саме тоді, коли сестра буде в його будинку. Тоді вона точно не потрапить під підозру. І Аньці скаже, що то не вона. Хтось інший дізнався про її гріх і вирішив просвітити її чоловіка. Люда крутилася в новій сукні перед дзеркалом і поглядала на годинник вже з подивом.
За часом правда вже мала б розкритися, то чому ж Андрій не біжить сходами, не вривається до спальні і не вимагає в Ані пояснень? Чи брат забув десь свій телефон? Люда вже вирішила перевірити цю версію та спуститися на перший поверх, коли до спальні спокійно увійшов Андрій. Увійшов спокійно та неквапливо, з телефоном у руках.
Події розвивалися якось не так, як передбачала Люда. І зовсім пішли не за планом, коли Андрій, повернувши до Людмили свій телефон, показав повідомлення і зі зловісною посмішкою спитав, чи не її рук діло. Люда намагалася вдати, що вражена і взагалі вперше бачить це повідомлення, і що інформація в ньому для неї теж нова.
Він уголос зачитав повідомлення. Ганна тихенько охнула, а Люда заголосила, хто ж таке міг написати. Андрій обійняв дружину, поцілував, а сестрі сказав, що Аня розповіла йому все практично одразу. Всі ці роки Ганна смиренно давала гроші, одяг та все інше Люді, бо про це її попросив Андрій. А тест ДНК він зробив, ще коли малечі й року не було, і вона його.
Після цих слів він виставив сестру за двері з тою сукнею в руках, яку вона так хотіла забрати собі. Після того, як червона, кипляча від злості та приниження Люда вискочила зі спальні і голосно грюкнула дверима, Аня поклала голову на плече чоловіка і подякувала за те, що він її захистив. Він лише посміхнувся і нагадав, що за кілька годин в них виліт…
