– Сашко, ти зрозумій, нам із Олегом та Миколою просто нікуди тепер йти. Отак життя притиснуло, що тільки на тебе надія, — сумно говорила братові Ірина.
– Так, справи. Треба мені ще й з Марією обговорити. Сама розумієш, у нас хоч квартира і простора, але теж двоє дітей. Ви ж не просто гості на вечір, а ціла сім’я на невідомо який термін оселиться.
– Будь ласка, вмов Марію! Опиши їй всю ситуацію і скажи, що я їй у всьому допомагатиму по дому. А дітям навіть веселіше всім разом буде, — наполягала Іра.
– Я речі вже пакую, адже нам лише три дні на те, щоб з’їхати, дали. Ось які жорстокі люди навколо …
Після розмови із сестрою Олександр замислився. Ситуація здавалася простою: чоловіка Ірини зненацька звільнили з роботи, навіть не заплативши, як належить. Працював він без офіційного оформлення, і йти щось доводити було марно.
Наче цієї проблеми було мало, господар квартири, яку винаймала сестра Сашка і де вони жили всією родиною, несподівано відмовив у продовженні терміну оренди і дав лише три дні на те, щоб з’їхати. Часу, щоб знайти нову квартиру, практично не було, та й грошей теж.
Тут Ірина і згадала про брата, який проживає в просторій трикімнатній квартирі. Відмінний, а головне, безкоштовний варіант відновити фінансове становище сім’ї.
Однак були моменти, які насторожували Олександра. Наприклад, йому не подобався чоловік сестри Олег, який здавався Сашкові надто простим і навіть нахабним чоловіком.
Насилу закінчивши школу , він не пішов вчитися навіть у технікум, задовольняючись випадковими заробітками на будівництві та інших промислових підприємствах у ролі різноробочого. Вечора він проводив біля телевізора з незмінною пляшкою напою в руці.
“І що сестра знайшла у ньому? У цього Олега з інтересів тільки наїстися та дивитися всілякі шоу по телевізору”, – іноді дивувався Олександр.
Втім, він одразу ж обсмикував себе, що це не його справа.
Найбільше у сім’ї сестри ,Олександру був симпатичний його п’ятирічний племінник Микола.
– Сашко, мені нещодавно Іринка дзвонила та плакала! — почала розмову мама Олександра, яка зателефонувала.
– Ти не хочеш сестрі в такій складній життєвій ситуації допомогти?
– Я ж не відмовився. Просто сказав, що треба із дружиною обговорити.
– Хіба я тебе таким черствим ростила? Ти не розумієш, що сім’ї треба допомагати? Твою єдину сестру з дитиною на вулицю виганяють, а ти якісь обговорення збираєшся розводити! Ох, прямо серце захворіло. Почекай… Мені треба сісти. Мабуть, тиск підскочив від цих нервів.
– Добре, мамо, не хвилюйся. Нехай Іра з сім’єю до мене переїжджає. З Марією я домовлюся, вона мене зрозуміє.
– Отак би з самого початку й казав! А то довів нас тут до істерики та кризи! Ех, Сашко-Сашко…— сумно сказала мама і поклала слухавку.
“Ось справи! Я ще й поганий виявився! “– тільки й подумав Олександр.
Незабаром Ірина з чоловіком та сином переїхала до квартири родини брата. Гостям виділили більшу кімнату, яку вони відразу зайняли своїми пакунками та коробками з речами.
– Привіт, родичі! — як завжди розв’язно заговорив Олег. — Чим гостей з дороги годуватимете?
– Вечеря якраз готова, — сказала Марія, помітивши, що її чоловік зло дивитися на нахабство непроханого гостя.
На столі стояли гаряче і салати. Додатково для дітей було замовлено два види піци.
Окинувши поглядом стіл, Олег лише розчаровано протягнув:
– Так все зрозуміло! Видно, що ви тут нормально їсти не звикли! Це що компот? А для чоловіків щось міцніше невже Сашко взяти не додумався? Ну справи! Ну, накладайте, все, що є! Куди подітися?
У перші десять хвилин Олег жадібно з’їв половину найближчої піци, салат і, посунувши до себе ближче страву з гарячим, постійно підкладав добавку власною ложкою.
– На гарнір є картопля чи овочі. Що будете до м’яса? — спитала господиня.
– Мені краще м’яса більше. -Говорив Олег.
Закінчивши вечерю і поскаржившись на те, що десерт був надто маленький, Олег скомандував своїй родині:
– Марш із-за столу, не заважайтегосподаині прибиратися!»
Ірина, слухняно хихикнувши, поставила свою тарілку з келихом у раковину і повідомивши, що їй ще треба розбирати речі, пішла з кухні.
Марія з чоловіком, так і не дочекавшись навіть формальної пропозиції допомоги від гостей, взялися прибирати зі столу.
– Вони ж і справді тільки приїхали. Завтра, сподіваюся, вже самі готуватимуть і прибиратимуть, — сказала Марія.
– Ірина обіцяла допомагати, — підтвердив Сашко.
Однак наступні дні показали, що надії господарів були марними.
Приходячи з роботи, Ірина одразу йшла у виділену для них кімнату, де затишно влаштовувалась з телефоном на дивані, а Марія мала готувати вечерю на всіх одразу. До того ж їй доводилося ще й розважати своїх дітей та племінника.
– Ірино, адже ти навіть раніше мене додому приходиш. Може, хоч щось готуватимеш? — якось, не витримавши, спитала Марія.
– Я б і рада була, але ж у тебе тут газова плита! Мені до неї навіть страшно підійти, не те що готувати! У мене завжди електричні були, – відповіла Ірина.
Мама регулярно дзвонила до Олександра і вимагала допомагати сестрі.
– Ірішці й так важко: переїзд цей і роботу все її чоловік не знайде.
– Щось непомітно, що він її шукає, – не втримався від саркастичного зауваження Сашко.
– Ось і Ірочка переймається, що не виходить у Олега з роботою. Ти їй допомагай, синку! У складні часи потрібна підтримка рідних!
Сама Ірина також не соромилася звернутися за підтримкою до рідні.
– Марію, адже ти з роботи на машині їздиш… Так забирай по дорозі ще й мого Миколу з садочка. Адже тобі там поряд, прокотитися нескладно, а мені ногами бігати доводиться після роботи, — незабаром попросила невістку Ірина.
– Не те, щоб це мені на шляху, — намагалася пояснити Марія. — Гак на машині доведеться робити.
– Я вже з вихователями про все домовилась. На тебе сьогодні чекають. Микола буде дуже радий. Адже він рідко на машині катається, а тут така можливість!
“Гаразд, проїжджу трохи більше бензину, але хоч племінника порадую. Микола ж не винен у ситуації, що склалася. І справді він завжди радий зі мною поговорити”, — вирішила Марія.
Минув місяць. Підводячи підсумок, Марія зазначила, що проживання гостей обходиться їм із чоловіком.
– А сестра тобі жодних грошей не дає? На комуналку хоч чи за їжу? Вони ж цілком у нас харчуються, — спитала Марія чоловіка.
– Ні. Мама тільки й каже, що ми маємо їх підтримати. Сама Іра мені жодного разу гроші не пропонувала за проживання.
– Олег, я дивлюся, чудово себе і без роботи почуває! То цілими днями на дивані лежить, а то сходить, день попрацює, з ним там розрахуються, і він одразу ці гроші кудись витрачає. Днями такий веселий додому прийшов, що дітей аж налякав. Вони вийшли подивитися, що це в передпокої впало, а з’ясувалося — то дядько Олег на ногах не втримався. Мало того, побачивши дітей, він їм як гаркнув: “Геть!” Мені аж не по собі стало!
– Поговорю із сестрою. Хоча навряд чи вона на свого чоловіка вплинути зможе. Тепер зрозуміло, чому його так несподівано звільнили. Та й із квартири орендованої, може, не просто так попросили з’їхати, — підсумував Олександр.
На додаток до всього, одного разу Марія почула, як Ірина обговорює її з матір’ю по телефону:
– Ой, мамо, і не кажи. Марія, ця та ще принцеса! Іноді так дивиться на мене, ніби я їй давно заборгувала мільйон. Та й брат теж завжди похмуро на Олега гляне. Так важко, звісно, у них жити. Миколі тільки подобається: він таких іграшок у житті не бачив і з племінниками здружився. А ось нам тут уже остогидло. І їжа несмачна, і погляди ці! У мене Олег усі гроші майже забирає, щоби нормально поїсти. А що робити?
Увечері того ж дня мама знову набрала Олександру і почала вичитувати його:
– Чує моє серце, що погано ти з Ірочкою поводишся! Вона мовчить і каже, що все гаразд. Але ж я чую, який у неї голлс сумний! Синку, тобі, може, дружина, що погане у вуха співає? Ні? Добре, а так ти маєш розуміти, що дружин може бути багато, а сестра — одна-єдина у тебе на все життя!
Через тиждень Марія помітила, що в неї зникла значна сума з гаманця.
– Я спеціально цього разу більше готівки зняла. Знала, що дітям за гуртки треба платити. А сьогодні вранці у гаманці лише тисяча залишилася. Сашко, настав час із сестрою серйозно поговорити!
– Ірино, Олег, підійдіть, будь ласка, до нас на кухню, — покликав Олександр. — Ситуація погана: у Марії з гаманця пропало понад п’ять тисяч. Вона якраз учора зняла з картки, а сьогодні гаманець майже порожній.
– І що… що це означає? — ледве повертаючи язиком, тільки й сказав вже веселий Олег.
– Це ще що за натяки? – обурилася Ірина. — Не соромно взагалі мене про таке запитувати? Дружина твоя втратила чи витратила, то ще й мене звинувачує! Я в тебе нічого не брала!
В цей час на кухню, прибіг маленький Микола.
– Не сваріться! Мама просто забула, що вчора ввечері з цього червоного гаманця гроші дістала. Вона вас будити не хотіла, а мені сказала: “Тсс! “— заторохтів хлопчик.
– Ах ти, малий та безглуздий! Чого ти несеш! — люто закричала Ірина і замахнулася на сина.
Олександр перехопив руку сестри, не давши їй шльопнути дитину.
– Все, годі! Довго я ваші викрутаси терпів — все племінника було шкода виставляти на вулицю. Так от тепер, дорога сестро, даю тобі з чоловіком час до вечора зібратися і з’їхати до матері. Якщо вона так за вас переживає і любить, нехай зрозуміє. Поки не побачу, що ви за розум взялися і житло собі не знайшли, Микола у нас поживе.
– Це як ще? — здивувався Олег.
– Геть звідси, кажу. Щоб духу вашого тут надвечір не було, — викарбував Сашко.
– Сашко, ти не можеш так зі мною, — змінивши тон , почала Ірина.
– Я все сказав. Микола залишається, а ви з’їжджаєте. Що незрозумілого?
Увечері сімейна пара, бурмочучи під ніс прокляття, залишала гостинний будинок Олександра та Марії.
