Моя дочка вже 19 років як одружена з чоловіком, який зловживає міцними напоями. Практично ніколи не працював та не працює.
Живе на повному утриманні моєї доньки. Неосвічений, погано вихований хам.
Дочка — успішний юрист, як і я. Будучи спочатку проти цього шлюбу, я все-таки влаштувала для неї гарне весілля.
Я сподівалась, що згодом вона розбереться і вирішить сама. Багато років допомагала і матеріально, і фізично. Улюблена онука також любила мене.
Дочка двічі розлучалася з ним. І зараз у розлученні, хоча продовжує жити з ним сім’єю, утримує його досі.
Все її майно оформлене на мене. Це свідчить про стосунки в сім’ї та недовіру до партнера.
Безперечно, як мати, я не можу бути байдужою до життя дочки, і раніше час від часу говорила, що не можна кидати своє життя під ноги нахабному альфонсу. Потрібно щось міняти у житті.
Він невиправний, а утримувати чоловіка все життя принизливо як для чоловіка, так і для жінки. Все це викликало лише роздратування з її боку, і я припинила такі розмови, попросивши не вимовляти його ім’я у моїй присутності.
Це об’єктивна оцінка, оскільки така думка всіх людей, що оточують його, а також його матері та його дочки — моєї онуки.
Щоб не бачити його постійно в будь-який час відпочиваючим (у той час, як моя дочка майже цілодобово працює, в тому числі і на нього, втрачаючи здоров’я), я припинила до них ходити. Повірте, це дуже боляче.
Раз чи два на тиждень не припиняла готувати для сім’ї обіди за свій, звісно, рахунок, щоб полегшити життя доньки. Наразі вирішила не робити і цього, оскільки годую, фактично, тільки його.
Дочці та онуці ніколи і поїсти, оскільки їх удома не буває (одна працює, друга в університеті навчається). І бачу, що дочці це неприємно.
Ми віддаляємось, оскільки вона все одно живе з ним. Ось зараз вона поїхала відпочивати за кордон.
Онука зовсім виросла і цього року вже не знаходить час прийти до мене поспілкуватися, приходить лише, якщо треба попросити грошей. Рідко.
Хоча лише пів року тому була зі мною дуже відверта. Просила поради.
Розумію, що вже доросла і має своє життя, але сумно. Відчуваю, що я їх втрачаю.
