Бабуся мого чоловіка зовсім не така, як більшість пенсіонерок в її віці. Жінка за 70, у своєму розумі, чудово виглядає і без якихось «зашорених» поглядів на світ. Живе у двокімнатній квартирі, цікавиться мистецтвом та чоловіками.
Не подумайте нічого такого, їй просто подобається чоловіча увага. Але має трьох синів. І ось в одного з них, на жаль, склалися не надто комфортні житлові умови. Він живе з тещею, дружиною та двома дітьми у хрущовці.
Хоч і трикімнатна, ця квартира знаходиться не в найкращому районі. Потрібен ремонт, техніка, та й звукоізоляцію непогано б зміняти. Він вже роки зо два просить свою бабусю поступитися квартирою його родині.
Все намагався вмовити стареньку переїхати у будинок для літніх людей, бо його дітям треба простір. Але бабуся завжди залишалася при своєму. Що їй робити серед старих і хворих людей, якщо вона почувається чудово?
Але з недавнього часу вже його дружина взяла ситуацію в свої руки. Вона почала приїжджати і проситись у гості. “Капала” на мізки, тиснула на жалість, просто просила. І бабуся не витримала.
Вона перестала спілкуватися з родичами та зайнялася своїм життям. Начиталася мотивуючих книг і продала квартиру. Виручені гроші вона лишила при собі. Їх вистачало на давню мрію – поїздку по країнам Азії.
Бабуся запросила родичів до ресторану. Але тільки тих, хто не просив її переїхати до будинку для літніх. Пішли ми з чоловіком. Це було прощання. Нам було сумно, адже жінка вона хороша та й характер має сильний.
Після вечері вона поїхала у свою подорож Життя продовжило йти своєю чергою, і ми якось перестали контактувати. Якось вона подзвонила моєму чоловікові, але не скаржилася та не просила допомоги.
Просто поділилася новинами. Виявилося, що її сакральна мрія виявилася не такою, як вона думала. Країни їй не сподобався. Хоч і дізналася багато нового, побувала біля Великої стіни, але все було там чужим.
Якось, коли вона сиділа в кафешці і думала, як їй повернутися додому, до неї підсів чоловік досить зрілого віку. Виявилося, що він виїхав до Європи ще 30 років тому там і живе. Дуже цікавий.
Одна зустріч, інша, і бабуся почала розуміти, що так просто все не закінчиться. І виявилася права. Чоловік запросив її в гості, але було зрозуміло, що бабуся йому дуже подобається.
Він навіть своїх познайомив зі своєю обраницею. Тепер справа йде до реального весілля. Бабуся не збирається повертатись на батьківщину. Не через якийсь кліматичний чи економічний дискомфорт.
Просто вона не хоче бути ходячою «кредитною карткою» для онуків. З одного боку, вона вже їх пробачила, а з іншого, як кажуть, осад залишився. Вже не знаю, чим це закінчиться, але здається мені, що все буде добре.
Коли доросла, розумна людина бере ситуацію у свої руки, у неї обов’язково все вийде. Просто треба дивитися на речі крізь призму здорового глузду і розуміти, що в цьому світі ти маєш допомагати собі сам.
У онуків своє життя, а в тебе своє. І прожити його потрібно у своє задоволення. Сподіваюся, свого часу у мене вистачить духу зробити такий вчинок. Я пишаюся цією жінкою.
