Тато проти мого заміжжя. Уперся, як баран, і все. Для нього мій наречений занадто бідний. Батькові з першого знайомства не сподобався мій обранець, але весь час він мовчав. Все змінилося, коли я захотіла заміж вийти.
Зустрічалася зі своїм хлопцем вже понад рік. Ми обговорювали наше майбутнє і вирішили, що будуватимемо його разом. Потроху планували весілля. Мама була не проти. Мій коханий хороша людина і дуже мене кохає.
Він, звичайно, не успішний бізнесмен, але має хорошу посаду з перспективами та й зарплата пристойна. Житло в нас є – бабуся залишила мені квартиру, то ж жити нам після весілля було де.
Єдиною проблемою, яку я не знала, як вирішити, – мій батько. Багато разів я намагалася поговорити з батьком та й мама теж намагалася з’ясувати причину, але батько був непохитний й нічого не говорив.
Час йшов і ми змогли зібрати трохи грошей на невеличке весілля, тому ми написали заяву у РАГС. Ввечері прийшли до моїх батьків, щоб розповісти радісну новину. Батько одразу похмурнів, усім своїм виглядом показуючи своє незадоволення.
Мама аж розплакалася на радощах. Тільки мій батько сидів із кам’яним обличчям, не видавши жодного звуку. Коли мама до нього звернулася, то він сказав, що своєї згоди не дає і про ніяке весілля чути не хоче.
Він впевнений, що мій коханий нічого мені не дасть, бо, на його думку, в нього нічого немає. Тато кричав, що заробляє мій наречений копійки, житла свого не має, а кватира моя і в нього на неї ніяких прав.
Мама ж намагалася його заспокоїти, згладити конфлікт. Запевняла, що вони нам допоможуть. На цих словах батько просто вибухнув.
Він заявив, що не планує нам нічим допомагати. Він сказав, що якщо ми хочемо створити свою окрему сім’ю, то маємо самі вирішувати усі свої проблеми самостійно.
І це все слухала, але в якийсь момент не витерпіла. Нічого відкладати я не збиралася, як і слухати батька. Весілля буде, хочеш він того, чи ні. Батько лише гримнув дверима і пішов собі.
Я не заслуговую на таке ставлення. Але як тепер розплутати цю ситуацію, я не знаю.
