Вибір став між щастям і совістю, тепер я, молодий хлопець, між 2 вогнів

Вічне квартирне питання між батьками і дітьми і до нас дійшло. Не думав я, що колись стану сваритися з своїми родичами і близькими людьми, за якісь квадратні метри. Мені 23, в мене все попереду, але життя не дають родичі.

А по факту вийшло так, що мене вижили з моєї ж квартири, обізвали неприємними словами і виставили посміховиськом. Ніколи не повторюйте моїх помилок, щоб не стати заручником своєї доброти і не опинитися на вулиці.

Коли я почав зустрічатися з дівчатами, я все дивувався, чого вони тікають після першої-другої зустрічі з родичами. Вони люди цікаві, але все ж зла мені не бажають. А виявляється, це дядько їх так налаштовував, щоб я не одружився і не відправив його на свій хліб.

Я живу в трикімнатній квартирі з дядьком і бабцею, маю свою кімнату. Батьки живуть в селі, тяжко працюють, але вони люди смиренні, часто не розуміють мене, через свої застарілі погляди.

А справа в тому, що в свій час я відмовився від платного навчання, а мої батьки вклали кошти в те, щоб виплатити дядькові його долю в цій квартирі і оформити папери на мене.

Бабця мала жити з дядьком, адже вона віддавала йому свою пенсію, подарувала дачу. Він колись зв’язався не з тими, от і має тепер купу боргів, все майно заклав, жити ніде.

Я відмовився від мрії, не вступив до вузу, працював на будівництві і навіть таксував ночами, щоб роздати борги і жити в своєму будинку, а тепер мене поселили в саму маленьку кімнату, і я не маю права голосу в власному домі.

Кілька разів я викликав поліцію, але мені сказали, що такі питання вирішуються через суд. Можливо люди підкажуть як зробити правильно, і бабцю шкода, але і самому хочеться для себе пожити, я молодий, стільки працював, спину гнув.

А батьки сказали, якщо я виселю родичів, то вони мене і знати не хочуть, наче б то в тисняві та не в образі. Якщо можете, допоможіть порадою. Справа не в тому, що мені доводиться ділитися квартирою.

Вони ж мені життя не дають, а я теж сім’ї хочу, яка дівчина нормальна стане такі вибрики терпіти, то бабця на своїй хвилі, принеси-подай, то дядько під “мухою” почне чіплятися. От і маю тепер вибирати, або жити совісно і допомагати близьким та бути нещасним, або виставити їх і спокійно спати.

You cannot copy content of this page