Виходить, тоді вони мали першу зустріч, а ця виявилася останньою, і вони знову разом, тепер уже назавжди

Незвичайна, вражаюча та сумна історія кохання. Був глибокий ранок. Вони сиділи на лавці на привокзальній площі, тісно притиснувшись один до одного.

Вона спала з усмішкою на обличчі, а він не спав. Поруч із ними стояла маленька валізка, якій на вигляд було багато років.

Люди проходили повз і з розчуленням поглядали на дивну пару – сивого як лунь, старого і літню жінку, що тримаються за руки.

Ближче до обіду, жінка, що працює на вокзалі, пробігала повз цю лавку і її вразила поза цієї пари, яку вона бачила, ідучи вранці на роботу.

Вона обережно підійшла до них і привіталася. Жодної реакції. Тоді вона взяла за руку не сплячого на вигляд старого. Рука була крижана.

Літня жінка теж була наживи, вона це зрозуміла, піднісши долоню ближче до її носа, теплого дихання не було.

Вона одразу викликала поліцію та швидку допомогу. І ті, й інші приїхали швидко. Коли знайшли документи у старого, виявилося, що він приїхав із Далекого Сходу, з Примор’я.

А жінка була місцева. У її маленькому телефоні знайшли номер дочки та зателефонували: – Доброго дня. Це поліція, ми знайшли вашу маму.

Вона, не дослухавши, перебила: — Слава Богу, ми вже не знали, що й думати, з її хворим серцем вона, як пішла вчора ввечері на прогулянку, досі й не поверталася.

Де вона, що з нею – нарешті спитала вона. – Її знайшли на привокзальній площі, вона, вона…

Приїжджайте, будь ласка, у центральний морг. З нею на лавці знайшли й старого, Мініна Євгена Степановича. Він хто вам буде?

— Він таки приїхав… — То ви його знаєте? — Так, за словами мами. — Давайте під’їжджайте в морг, там вас чекатиме слідчий, ви йому все й розкажете.

У морзі молода жінка все плакала і гладила свою маму по голові: – Мамочко, але чому ти нічого сказала, що їдеш його зустрічати? Ми зустріли б, привезли Євгена Степановича до тебе додому. Уперта ти завжди була, сама, сама…

– Вибачте, давайте пройдемо в інше приміщення, і ви нам все розкажіть. Історія кохання, яку слухали присутні в кімнатці, була вражаюча і незвичайна:

— Мама та Євген Степанович познайомилися ще в минулому столітті, на початку вісімдесятих. Їх, звів випадок, на дальній займці, куди маму, молодого лікаря, з літньою медсестрою закинули на гелікоптері.

Там тигр напав на літнього чоловіка, наглядача. Мама хірург, тож її і відправили. Як вона говорила, що їй було так страшно, цей пацієнт був першим, кого вона зашивала, латала з такими страшними ранами.

Але все пройшло чудово. Там був і офіцер, років тридцяти п’яти, його син, він приїхав у відпустку після поранення з Афганістану. Це він урятував батька від вірної загибелі.

У ніч гелікоптер за ними не прилетів, піднялася хуртовина. І виявились вони відрізаними від центру майже на тиждень.

Ось тим часом і полюбили вони. Кохання було справжнє, сильне. Вони розуміли одне одного з напівпогляду, з півслова.

Мама казала, що у житті це велика рідкість, зустріти свою половинку. Вони обмінялися адресами і роз’їхалися в різні боки: він повернувся до Афганістану, служити і воюватиме далі, а мама додому, продовжуватиме працювати в центральній  лікарню.

Листами вони обмінювалися чи не кожен день, а за півроку листи від нього перестали приходити. Мама поїхала на заімку, до його батька.

Він плачучи сказав, що прийшов офіційний лист – Женя зник безвісти. — Ви не переживайте він живий, я це точно знаю, і він повернеться. — Ех, доню, як би я цього хотів, я б життя своє віддав, аби він живий і здоровий повернувся.

Минуло півтора роки, звісток від Євгена так не було. Тут маму відправили на курси підвищення кваліфікації сюди.

Тут мама зустрілася на курсах із моїм батьком. Він був чимось схожий на Євгена. Батьку мама відразу сподобалася і він, недовго думаючи, запропонував їй вийти за нього заміж, переїхати до нього.

Він казав, що тут є великі перспективи. Мама відмовилася, але він сказав, що чекатиме стільки, скільки потрібно їй часу на обмірковування його пропозиції.

Минуло ще близько півроку, звісток не було жодних. Потім пішов отець Євгена Степановича і ниточка обірвалася. Мама написала татові, що згодна вийти за нього заміж і невдовзі переїхала до нього.

Коли мені було два роки, мама потім розповідала, вона отримала листа з Примор’я, від колишньої колеги. Та написала, що її шукав якийсь сивий чоловік, вона йому розповіла, що мама вийшла заміж і поїхала, що народилася дочка.

Адресу йому не дала без її дозволу. Мама нічого їй не відповіла. Пройшло багато років, минулого року пішов і тато -серце.

А місяць тому мати отримала листа від Євгена Степановича. Він просив зустрітися, щоб побачитись, йому мало залишилося, рани давали про себе знати, та й вік. І ось він приїхав.

Я перед тим як їхати сюди, знайшла цю телеграму під подушкою, у неї в кімнаті: «Улюблена, зустрічай 16-го вагон 10 в 04-25 місцевого часу. Завжди твій Женька.

Мама мабуть, поїхала на вокзал з вечора, щоб рано-вранці його зустріти. Поліція зробила запит у Примор’ї, виявилося, що він жив сам і в нього нікого з рідних не було.

Їх поховали неподалік один від одного, її поряд з чоловіком і в наступному ряді – його. Виходить, тоді вони мали першу зустріч, а ця виявилася останньою, і вони знову разом, тепер уже назавжди.

You cannot copy content of this page