Ви певно знаєте, що зазвичай говорять про свекруху? Що вона така собі і часто зовсім терпіти не може свою невістку. Так уже повелося.
А я ось дотримуюсь іншої думки. Моя невістка Катруся – прекрасна дівчина і краще пари для Андрійка просто не знайти. Люблю її всім серцем, тяжію як до рідної дочки.
Ми часто спілкуємося, ходимо магазинами. Вона розповідає мені про їх із сином життя. Не соромиться ділитися своїми думками, прагненнями. Крім того, як і я, хоче, щоб у них було троє чи навіть більше дітей. Тож ніякої упередженості з мого боку ви точно не побачите. Нею я дуже задоволена.
Задоволена я й сином, Андрієм. Принаймні була донедавна. Він у мене майбутній лікар, зараз проходить інтернатуру. Ми з чоловіком намагалися дати йому гарне виховання, освіту. Вкладали все, що могли. Але зрозуміло, що повністю сформувати людину не вийде навіть у найкращих батьків. На жаль.
Нещодавно я поверталася додому із центру. Були деякі проблеми щодо пенсії, але це не має значення. До справи, як кажуть, не належить. Але, проїжджаючи біля місцевого скверу, побачила Андрія. Що мені відразу здалося дивним: що він тут робить у четвер, у середині дня. Я зійшла на зупинці і лише потім помітила, що він був не один.
У його компанії була симпатична дівчина. Усміхалася, а в руках тримала невеликий букет квітів. Може, я б не звернула уваги, якби її обличчя не здалося мені знайомим. Поспостерігавши за ними ще трохи, зрозуміла, що це не дружня зустріч. Син вився навколо неї, як закоханий хлопчисько. Постійно посміхався та обіймав. Для мене це був шок.
Я не стала влаштовувати сцени, вік не той. Тож вирішила просто знову сісти у транспорт та поїхати додому. Того дня мої думки не залишала образа за Катю та розчарування у власному синові. Я розумію, що люди не святі, але від цього мені було не легше. Гидке почуття трималося на серці.
У суботу, заздалегідь домовившись із Андрієм, ми зустрілися з ним у мене в квартирі. Я одразу виклала карти на стіл і розповіла все, що бачила. Не стала щось думати, так що розмова була на підвищених тонах. Скільки б не було років моїй дитині, вона повинна розуміти, що так поводитися не можна.
А він навіть не став відмовлятися. Одразу визнав свою провину, розповів, як усе було. Виявляється, його супутницею була не хтось, а її величність, перше кохання Андрія, Наталя. Тому я й подумала, що десь її вже бачила. З цією дівчиною було пов’язано дуже багато спогадів, більшість із яких, звісно ж, негативні.
Вони почали зустрічатися ще у школі. Наталя зневажала закоханого хлопця, як тільки хотіла. Але ж ви знаєте, які слабохарактерні ці юнаки, коли справа стосується перших відносин. Він усюди ходив тільки з нею. Позабув про друзів, про нас із батьком. Не хотів навчатись. Тільки щоб Наталя була біля нього цілодобово.
А вона гуляла з іншими, ходила клубами. Вимагала від Андрія якихось подарунків. Де хлопцеві у його віці взагалі взяти гроші? Загалом хижачка ще та. Коли вони остаточно розлучилися, син зачинився у своїй кімнаті і не виходив, мабуть, кілька днів. Але тепер, коли він став інтерном і з’явилася надія на нормальне майбутнє, вона знову з’явилася на горизонті.
Син пообіцяв мені, що це було вперше та востаннє. При мені видалив її телефон та обліковий запис у соцмережах. Було видно, що він каже щиро.
Зрозуміло, що особисто мені його каяття не потрібні. Я таки його мати, а не дружина. Сказала, що вчинив він жахливо. Що я їм дуже незадоволена. Але життя продовжується, і треба рухатися вперед. Після цього він пішов.
Але тепер у мене з’явилася внутрішня етична проблема. Як бути з Катрусею? Ця мила дитина вірить мені, і я не хочу її обманювати. Навіть недомовка для людей мого покоління це теж брехня. Тим більше, брехати я буду не комусь, а родичці, як не крути. А мене виховували інакше.
З іншого боку, я розумію, що перш за все мої одкровення зашкодять шлюбу Каті та Андрія. А цього допускати категорично не можна. Ну спіткнувся він, з ким не буває. Хіба не може бути такого, що це вперше і востаннє? Тим більше, це було його перше кохання.
Із задоволенням би послухала ваших порад. Як то кажуть, одна голова — добре, а дві таки краще. Дякую.
