Півроку тому, повертаючись додому з відрядження, я побачив на узбіччі дівчину. Звичайно ж, я зупинився, щоб допомогти їй. Вона виглядала дуже втомленою, а в очах стояли сльози.
Незнайомка несміливо підійшла до моєї машини. Їй треба було потрапити у сусіднє село. Мені було якраз по дорозі, тому я з радістю погодився її підвезти. Щоправда, шлях виявився не таким уже й близьким, як я думав.
Їздити в незручній тиші я не звик, тому вирішив розпитати дівчину про її життя. Але розповідати вона нічого не захотіла. А через кілька хвилин не витримала і заридала. Це юне створіння відразу мені сподобалося.
Було в цій дівчині щось дуже світле і невинне, чого не зустрінеш у міських красунь. Я не хотів, щоб вона плакала, але й утішити незнайому дівчину не міг. Через кілька схлипів вона витерла сльози і перепросила.
Мені хотілося якось підтримати її, і я сказав, що вона може розповісти мені все, я терпляче вислухаю. Видно, мій м’який голос подіяв на загадкову попутницю якось заспокійливо. Виявилося, що в неї дуже непроста доля.
Свою маму вона ніколи не знала, а коли їй виповнилося п’ять років, батько знову одружився. Мачуха одразу зненавиділа маленьку дівчинку, бо вона хотіла своїх дітей, але не мала їх.
Дівчина слугувала живим нагадуванням, що вона так і не змогла подарувати своєму коханому чоловікові дитину. З малих років мачуха змушувала її доглядати за домашнім господарством.
А коли та освоїла всі ази, більша частина роботи лягла на її тендітні плечі. Дівчинка ніколи не скаржилася батькові на мачуху. Вона бачила, що він щиро кохав її, і не хотіла робити татові боляче. На навчання в неї часу не було.
Мачуха ніби навмисне завантажувала падчерку зайвою роботою, щоб та не вешталася без діла. Коли вона навчалася у випускному класі, раптово не стало батька. Настав найважчий період у її житті.
Мачуха не могла змиритися з втратою і практично перестала розмовляти з нею. Питання про те, щоб продовжувати навчання, не стояло взагалі. Було зрозуміло, що дівчина залишиться жити з мачухою, поки та її не позбудеться.
Але, судячи з усього, вона обрала зовсім іншу тактику. Вона почала давати дівчині дивні й часом нездійсненні завдання, шантажуючи її. Мовляв, якщо не принесеш мені те та се, додому можеш не повертатися.
Ось якраз із цієї причини дівчина і вирушила в сусіднє село. Тільки добиратися туди пішки було б дуже довго, тому вона зважилася зловити попутку. Раніше вона ніколи не сідала в машину до незнайомців, але я здався їй хорошою людиною.
Вислухавши історію дівчини, я ще раз переконався в тому, яким різним буває життя. Ніжний голос дівчини заворожив мене, і я зовсім не помітив, як ми дісталися до пункту призначення.
Але відпускати її саму я не хотів: було вже пізно, і їй потрібно було якось повернутися додому. Я запропонував її почекати та відвезти додому. У відповідь вона боязко посміхнулася і подякувала.
Дівчина зайшла в чийсь будинок і вийшла через кілька хвилин з оберемком якихось трав у руках. І ми поїхали назад. Напевно, я ніколи не відчував себе так, як того вечора. Історія дівчини вразила мене до глибини душі.
Хотілося обійняти цю нещасну і подарувати їй усю свою любов і турботу. Коли ми прощалися, я знав, що це далеко не остання наша зустріч. Я випросив в неї точну адресу і почав навідуватися до неї час від часу.
Вона боялася, але відповідала мені взаємністю. Навесні плануємо зіграти весілля. Але ж того вечора я міг просто проїхати повз неї і всього цього просто не було б. Тепер я вірю в долю!
