Доля забрала в мене кохану дружину, але подарувала мені дочку, яку я обожнюю всім серцем. Я ніколи не звинувачував доньку за те, що трапилося. Навпаки, я успішний бізнесмен і балував примхливу малечу.
Це було не дивно, адже донечка з кожним роком все більше нагадувала мені кохану. Ось тільки виховання дівчинки давалося мені не так вже й легко. Доньці нещодавно виповнилося 15.
Вона відмінно вчилася в школі, була гордістю закладу, чесно їздила на всі міські олімпіади і радувала своїх учителів. Те, наскільки гордий я був, всім було видно за кілометр.
Часом я навіть свої ділові зустрічі починав із хвалебних од своїй доньці. Колеги і підлеглі сміялися і з задоволенням слухали мої промови. Я був суворим начальником, але моє серце ставало м’яким, коли йшлося про доньку.
Щоправда, останніми днями я дедалі частіше приходив до офісу стривожений. І ось настав день, коли я прийшов чорніший за хмару і з порогу накричав на кількох співробітників ні за що, хоча це мені не властиво.
Після важкої наради з рознесенням польотів настала тиша, яка не віщувала нічого хорошого. Я пішов у свій кабінет і кричав уже по телефону. Співробітники порадилися і відправили до мене секретаря на розвідку.
Це була мила дівчина, сповнена любові до своєї роботи і завзятості. Вона сміливо зайшла в мій офіс. Колеги не дарма послали саме її. Вони знали, що якщо я кого й послухаю, то це її.
Я дуже поважав цю маленьку жінку, і вона не раз давала мені хороші поради, які стосувалися не тільки роботи. Під час розмови я розповів, що зразкова дочка почала поводитися дивно.
Я зовсім розм’як під розпитуваннями свого улюбленого секретаря і видав їй усе, що тривожило. Виявляється, дочка занадилася прогулювати школу, репетиторів і улюблені танці. Серед її друзів з’явилися якісь ненадійні люди.
Я підозрював, що це все витівки моїх конкурентів. Дівчині нав’язали кілька нехороших, але харизматичних знайомих. Конкуренти явно сподівалися таким чином вивести з рівноваги мене. На жаль, це їм поки що вдавалося.
Я не знав, що робити. Я не хотів сваритися ще й зі своєю дочкою. Мені було гірко, адже в нас завжди були чудові стосунки. Але як же приховати доньку від нав’язливих знайомих, під чий вплив вона потрапила?
От моя мила секретарша запропонувала мені відправити доньку в село до моєї мами. Я не міг зрозуміти, до чого вона хилить. Через кілька хвилин мене осінило. Я відправлю доньку до бабусі, хоча б на літо. Вона ж її так любить.
Якщо я усе представлю так, що бабусі дуже потрібна допомога, а довірити цю справу більше нікому. Донька точно кине всі свої справи, щоб тільки з бабусею все було добре.
Я зателефонував мамі і розповів про ситуацію, а та погодилася трохи підіграти. Спочатку їй не сподобалася ідея. Вона була чесною людиною. Ще й душі в онуці не чаяла. Однак розуміла, що онуку потрібно рятувати.
