Вже коли всі розсілися за столом, вона оголосила всім, що записує на неї свою квартиру. А потім заявила на повний голос, явно звертаючись до мене. Мовляв, ось би Олені ще і чоловіка такого, як у тебе, тобі-то за що таке щастя випало?

Напевно, спочатку потрібно пояснити, хто кому ким доводиться. Моя мати стала сиротою ще будучи дитиною – в п’ять років втратила свою маму. Деякий час вона залишалася у бабусі, поки мій дід, її батько, не одружився з іншою.

Пізніше він забрав мою маму в свою нову сім’ю, хоча її бабуся побоювалася, що мачуха стане погано до неї ставитися. Але, слава богу, помилилася – татова дружина виявилася прекрасною людиною.

Незабаром у них народився син, мамин брат. Вона каже, що бувало, звичайно, всяке, але мачуха була мудра і зуміла виховати дітей нормально, ніби вони обидва були її рідними.

Тепер це моя бабуся, яку я дуже люблю, постійно влітку буваю у неї і у дідуся. Але не про це. Моя мама в підсумку подорослішала і вийшла заміж. Так з’явилася я.

Разом у мене є рідна бабуся по батькові, яка, до речі, мене, власне, як і мою матір, не злюбила. Я не знаю за що, та й розбиратися не дуже хочу.

Їй більше подобається сім’я татової молодшої сестри і інша її внучка, моя двоюрідна сестра. Ми з нею приблизно одного віку, якось так співпало. В принципі, до прохолодного відношення ми давно звикли. І ось.

Був у бабусі ювілей. Ми з чоловіком, природно, поїхали, як таке пропустиш? Може, і хотіли б, але не можна, тато образиться.

Приїхали, привезли в подарунок гарну мультиварку, а сестричка приїхала одна і без подарунка. Виявилося, тільки-тільки розлучилася. І давай, значить, бабуся її всіляко жаліти, мовляв, бідна дівчинка.

Але це була тільки прелюдія. Вже коли всі розсілися за столом, вона оголосила всім, що записує на неї свою квартиру.

А потім заявила на повний голос, явно звертаючись до мене. Мовляв, ось би Олені ще і чоловіка такого, як у тебе, тобі-то за що таке щастя випало? Сказати, що я отетеріла, це нічого не сказати. Чесно кажучи, навіть не знайшлася, що відповісти, як відбутися жартами, щоб не виглядати нерозумно.

Це була наша остання поїздка до рідної бабусі. Як відрізало. Ось, думаю, і за що таке щастя? Батько просить відвідати, але я відмовляюся. Вона дзвонила мені, трубку не беру. Навіщо це все, якщо вона мене не любить зовсім?

Інша справа мамина мачуха, моя нерідна бабуся. Діда вже немає, вона залишилася одна. У неї є рідні діти, мої тітки і дядька, але я не пам’ятаю, щоб вона хоч колись нас розділяла.

І там ми дійсно збираємося великою і дружною сім’єю, навіть тато це відзначає. І немає ніякого поділу на любих або нелюбих.

Ось так. А здавалося б, чужа людина. Сумно, але рідну бабусю я зі свого життя все ж викреслила. Врешті-решт вона одна точно не залишиться, адже є улюблена внучка.

You cannot copy content of this page