Мій перший шлюб ознаменувався проблемами зі свекром та свекрухою. Не дивно, що у підсумку я пішла від чоловіка. Мені батьки чоловіка дуже сильно не подобалися, а от причину я й досі знайти не можу. Не сприймала їх і все. Я розумію, що це не справедливо і так не можна ставитися до людей, які й не чужі.
Мене дуже сильно дратувало, що свекруха постійно розповідала, який мій свекор. Як так можна говорити про людину, з якою майже все життя прожив? Та й якщо він такий поганий, навіщо було одружуватися та сім’ю створювати? Вона постійно звинувачувала його у всіх смертних гріхах.
Я дуже добре сприйняла батька свого чоловіка. Він така людина, що викликає повагу до себе та якесь захоплення. Через моє ставлення до свекра закиди свекрухи сприймалися ще гостріше. Постійні сварки зі мамою мого чоловіка, непорозуміння призвели до розладу і зрештою до розлучення.
З того часу пройшло вже багато часу і от зараз я почала розуміти свою колишню свекруху. Виявляється це була прекрасна, дбайлива та любляча жінка. Я нещодавно зіткнулася зі старою проблемою в нових стосунках, що відкрило мені очі на світ та дало змогу на все подивитися з іншої сторони. Мені навіть стало соромно перед колишньою свекрухою.
Найчастіше ця жінка скаржилася на те, що її чоловік дуже буркотливий та не проявляє емоції, через що здається байдужим, холодним та відстороненим. Річ у тім, що мій другий чоловік дуже спокійна людина і не звик бурхливо на щось реагувати. Тому час від часу він мені здається таким же холодним і вічно всім незадоволеним буркуном, що неймовірно дратує.
Коли я це усвідомила, то зрозуміла, що закиди колишньої свекрухи були проханням про допомогу та підтримку, а я їй не просто відмовила, а ще й ледь не її винною у всьому зробила. Тепер мене їсть совість через мою байдужість та відсутність чуйності до колишньої свекрухи. Їй доводилося жити з людиною-айсбергом. Я вона витримала – не знаю, бо я не змогла.
З другим чоловіком я теж розлучилася, бо жити з черствою людиною нестерпно. Я часто думаю про те, як все склалося, якби мені вдалося раніше зрозуміти свою свекруху та підтримати її. Я певна, що багато помилок у спілкуванні ми б не зробили.
Зараз мені дуже хотілося б вибачитися перед нею та повернути втрачене щастя з її сином. Але вже нічого не змінити. Своїх перших свекра та свекруху постійно згадую лише з хорошими думками. Прекрасні люди, а от себе відчуваю винною.
