Нині мені 16 років. Коли я була зовсім маленькою, моя бабуся, яка зараз є моїм опікуном, змушувала мою маму написати відмову на мене та моїх старших брата та сестру, але коли мама не погодилася, бабуся вирішила позбавити її батьківських прав.
Навіть сусідів підговорила, щоб вони свідками у суді виступали. У бабусі з мамою там якась особиста ворожість, я особливо не вдавалася до подробиць.
Моя бабуся оформила опіку над нами трьома, і все життя ми жили з нею та з дідусем.
Вони ж у свою чергу ніколи не забували сказати якусь гидоту про маму, мовляв, вона нас покинула, ми їй не потрібні.
До слова сказати, мама завжди приходила в гості, та й ми до неї в гості іноді ходили, вона ніколи нічого поганого не говорили про бабусю чи діда, але вони вважали інакше.
Моя бабуся завжди давала зрозуміти, що мій брат – її найулюбленіший онук , а ми із сестрою ніхто. Вона кричала на нас за справу і без, у дитинстві навіть била, та так, що ми потім тижнями в садок не ходили, доки синці не заживуть.
Моя сестра старша за мене на 3 роки і коли їй виповнилося 16 років, вона пішла з дому через таке ставлення до неї з боку бабусі.
Удома весь час були скандали. Після виходу з дому сестра жила у мами, а потім переїхала до хлопця.
Після того, як сестра з’їхала, бабуся стала ставитись до мене так само, як і до неї до її виходу з дому. А ще вона стала випивати і через це вона ставала ще злішою, їй було байдуже, що я чую як вона розповідає всім, яка я погана, що я її дістала, що вона відмовиться від опіки з мене.
Ось настав момент, коли вона стала і мені в обличчя говорити про відмову від опіки. Я боялася, що вона і справді це зробить і мене заберуть до дитбудинку.
Ще в мене є двоюрідні молодші брат і сестра, які надто часто у нас гостить. Сестра дуже агресивна дівчинка, хоча їй лише 6 років, вона часто б’ється, причому незважаючи на вік, б’є боляче.
Коли я її відштовхую, щоб вона не билася, вона починає плакати і каже, що її б’ю. Вона бреше, а бабуся вірить їй і дістається мені, вона ображає мене, кричить, каже, що я нікчемна і все подібне.
У мене немає друзів, тому що я не можу ні з ким спілкуватися через занадто низьку самооцінку, і мені весь час здається, що люди будуть говорити про мене, як вона.
Зараз, коли ми сваримося, я можу сказати багато зайвого. Я часто говорю бабусі, щоб вона відмовилася від опіки, але вона чомусь не реагує.
Я не розумію, що їй заважає, якщо вона всіма діями показує свою ненависть до мене, у відповідь на її ненависть у мені теж народилося це почуття.
Я ненавиджу її настільки сильно, наскільки це можливо. Я не можу її бачити, а піти мені нікуди. Я не розумію, що мені робити з цим.
