Я у свої 34 роки не одружений, бо багато працюю і в кожній жінці я бачу недоліки, а мій ідеал так і не зустрівся мені. Я обожнюю свою маму, це свята жінка, яка кожної нашої зустрічі намагається мені «втюхати» нову наречену. Вона то знайомить мене з Лєночкой з її роботи, бо вона «дуже гарна дівчинка», то з майстром манікюру Мариною, бо «в неї свій бізнес», то ще з кимось. Всі ці жінки прекрасні, я навіть декого запрошував на побачення, але ми занадто різні, тому далі справа не йшла.
Я не вимагаю, що жінка була з модельною зовнішністю чи мала науковий ступінь з математики. В мене є досить просте уявлення про жінку моєї мрії й водночас вона неймовірно складне для виконання. Річ у тім, що я далеко не бідний чоловік – маю свою квартиру, будинок за містом, мамі купив житло, гарну машину, відпочиваю на дорогих курортах, ба навіть сестру з дітьми беру з собою, коли її чоловік не проти. Через це маю великий страх, що жінки знайомляться зі мною саме через гроші.
Для мене найголовніше, щоб стосунки будувалися на взаємній симпатії. Мене відштовхує, коли жінка не закохана в мене. Можливо її просто щось приваблює, але щирих почуттів немає. Крім того, мене відштовхує брак “зворотного зв’язку”, коли жінка «терпить» й не каже, коли щось її турбує.
Також тривожить, коли моя обраниця взагалі нічого не робить для знайомства та розвитку стосунків. Це виглядає так, наче їй все одно. Я готовий зробити перший крок, але швидко втрачаю інтерес, якщо здається, що я єдиний, хто докладає всіх зусиль. В мене були стосунки з красивою, розумною і навіть успішнішою за мене жінкою, але мені доводилося постійно робити перши крок. Я завжди був першим, хто сказав “я люблю тебе”. Мені завжди доводилося брати її за руки. Мені завжди доводилося починати обійми. Мені завжди доводилося ініціювати близькість і в якийсь момент я просто втомився.
Сподіваюся мені колись все ж таки трапиться гарна, розумна, не зарозуміла дівчина, в яку я закохаюся, але поки що я знову пояснюю мамі, чому не треба мене знайомити з якоюсь Іриною.
