Я легенько відчинила двері і спостерігала, як син хитає доню на руках. Він співав їй ту добре знайому колискову, яку так любив співати його тато…

Мій чоловік неймовірні людина. Коли він приходив з роботи, то спочатку мив руки і біг до нашого сина. Він не дивився на накритий стіл, не хапався за свіжу газету, а поспішав до дитини, щоб похитати на руках.

Тоді я примудрилася закохатися у свого чоловіка ще раз. Він постійно казав сину, що мамі треба відпочити, коли хитав його на руках. І співав улюблену колискову, поки дитина засинала.

Він вставав сонний вночі, щоб змінити підгузок. Спокійно чекав, поки дитина поїсть, а потім дбайливо відправляв вкладав його у ліжко. Він намагався самостійно нагодувати нашого капризулю з ложки.

Він ходив з сином на прогулянку, щоб дати мені хоч трохи часу побути наодинці з собою. Він розповідав сину перед сном вигадані історії замість казок. Коли син пішов у школу, то терпляче пояснював незрозумілий матеріал.

Він шикав на сина, коли той пізно повернувся ввечері після чергових посиденьок з друзями. Його  слова закривали собою всі переживання минулих днів, захищали від будь-яких проблем, невдач та втоми.

А на очі наверталися сльози полегшення. Приходило розуміння, що все гаразд, що все добре. Потім у своїй улюбленій фразі він замінив слово “мама” на словом “бабуся”. І любов до чоловіка наринула з новою силою.

Тепер вже бабусі треба було відпочити, коли мій чоловік спілкувався з онуком, коли малюка вперше залишили в нас на ніч. На душі одразу стало спокійніше, та й онук скоро заснув під колиску дідуся.

Потім мого чоловіка не стало. Зовсім трохи він не дожив до появи онуки. Діти забрали мене до своєї квартири. Не хотіли, щоб я відчувала себе самотньою в наших спорожнілих хоромах.

Навіть з дітьми мені було важко. А коли вперше взяла онучку на руки, то просто розплакалася. Здавалося, прямо в цей момент я почую голос коханого “бабусі треба відпочити”. І навіть обернулася, сподіваючись на диво.

А ввечері, коли я намагалася заснути, почула тихий голос сина з дитячої, який намагався приспати дочку і вказав, що мамі треба відпочити. Я легенько відчинила двері і спостерігала, як син хитає доню на руках.

Він співав їй ту добре знайому колискову, яку так любив співати його тато. І нехай він вже залишив нас, але його фраза “мамі треба відпочити” продовжує жити в наших дітях.

You cannot copy content of this page