Не можу ніяк зрозуміти – в мене проблеми у стосунках з чоловіком чи я просто накручую. Ось одна з історій, що сталася нещодавно. Він зустрів мене з роботи.
Приходимо додому і кажу, що сьогодні втомилася, бо на роботі у нас сидіти не можна – такі правила для продавців. А працюю я по 11 годин, тож навантаження відчувається.
А він мені відразу у відповідь: «багато де ходила, всім привіт передала, треба менше розмовляти з подружками із сусідніх відділів – тоді й утомлюватись не будеш. А може ти і не лише з подружками говориш…».
Раніше я від таких слів вибухала одразу, а тут вирішила – промовчу і поговорю спокійно. Кажу, мовляв, а чому такі думки одразу, хіба я привід дала так думати?
Чому ти не подумав і не сказав якось інакше, не підтримав, не поспівчував? Він замовк. Він тут нещодавно збирається до спортзалу, а я йому кажу: «залиш карту знижок, я хочу насіння і заразом куплю продуктів».
Так він собі щось надумав і не поїхав нікуди, пояснивши це тим, що я ходитиму сама і незрозуміло з ким спілкуватися, а так він мені нібито допоможе покупки додому занести.
Ще чоловік нерідко риється у моєму телефоні, перевіряє смс та дзвінки – раптом я з ким переписуюсь? Якось мені сказав, що якщо дитина народиться, вона обов’язково зробить текст на ДНК.
Було, м’яко кажучи, прикро таке чути. Хоча я живу з ним не перший рік і він знає кожен мій крок, але рідко кудись відпускає мене одну. І постійно, що не трапися, відразу думає про погане, ревнує взагалі без жодних причин.
Я намагаюся ставитися до цих його чудасій з розумінням, але вже відверто втомилася від цього. Він мені розповідав колись, що його раніше не раз обманювали дівчата, але ж це було до мене, а я тут до чого?
Напевно, у нього на цьому фоні розвинулися комплекси і ось у цьому причина його ненормальної ревнощів. Що мені робити? Терпіння не завжди вистачає.
Я теж жива людина і не хочу щодня доводити і так очевидні речі. Чи можна змінити людину, якось подолати ревнощі, зробити її впевненішою в собі? Чи краще все це кинути? Але розлучатися не хочеться…
