Я не змогла одразу зрозуміти, чому мій син не хоче жити зі своєю нареченою в одній із наших квартир. Але потім все стало на свої місця.
Хочу розповісти вам про мою ситуацію і поділитися з вами думками щодо цього. До речі, мене звуть Лідія Іванівна, мені 63 роки, я мати трьох дітей.
Так ось, як я вже сказала, молодший син нарешті вирішив одружитися. З майбутньою невісткою я познайомитися встигла, але знала її поки що дуже мало. Тим не менш, ми з батьком відразу ж запропонували парі переїхати в окрему квартиру. Адже ми самі добре знаємо, яка це проблема жити вдвох із батьками. А на оренді чужої квартири можна і заощадити.
Спочатку все йшло добре. Рівно до того моменту, як вони з невісткою пішли на оглядини. Ми просто дали їм ключ, самі вирішили не їхати. Нехай собі удвох все обговорять. Після приїзду до нас із батьком син заявив, що жити у тій квартирі вони не хочуть. І на те було кілька причин.
По-перше, їм не подобався район і те, що квартира була однокімнатною. Невістка сумно розповідала, що їй жити в кімнаті з кимось іншим буде незвично. Потрібно ще додатковий простір, щоб іноді побути однією. Крім цього, квартира, звісно, була не новою. Вона потребувала косметичного ремонту або хоча б оновлення меблів.
Син, як це властиво Овнам, одразу ж вирішив шукати квартиру за оголошенням. Це при тому, що вони мають весілля на носі, а зайвих грошей у молодої пари ніколи не буває. Коли ж їм заробити? Але я нічого не сказала і вирішила цю ситуацію обговорити з майбутніми сваями.
Вже потім, спілкуючись телефоном, я почала розуміти, звідки у моєї невістки такий цікавий характер. Після невеликого вступу я перейшла до справи і почала журитися, що молодим не подобається наша квартира з чоловіком. На що сват мені спокійно відповів, що вони й самі не хотіли б такого розкладу. Тому що, як він висловився, так ми їхню дочку закриємо в клітці. І, як він продовжив, зовсім не золотій.
Зрозуміло, що гроші для ремонту ділитимуться між усіма. Але це немов символічна плата за житло. Інакше й ремонт не робили б. Чи я зі своєї кишені ще й ремонт маю оплачувати, щоб їхній дочці було зручно жити, у моїй же квартирі?
Потім сватя взяла слухавку та продовжила тему. Сказала, мовляв, було б непогано, щоби ми з чоловіком переписали житло на сина. Інакше у дітей постійно буде враження, що вони живуть не вдома, а винаймають квартиру у свекрухи. На що я їй відповіла, що таким думкам просто нема звідки з’явитися, тому що я відразу сказала, що єдиний ключ від дверей віддала б їм, а запасного я не робила. Та й взагалі, без дзвінка я б до них ходити точно не стала.
Коротше, розмова не задалася, і, по суті, ми так нічого й не з’ясували. Але хоча б попрощалися без образ. Виховані люди.
Я розповіла чоловікові, як міркують наші свати, на що він висловив свою думку. Справа в тому, сказав він, що якщо ми перепишемо квартиру на сина, то рано чи пізно невістка вимагатиме її продати. В однокімнатній жити з дитиною не варіант.
Відповідно, куплена нова житлова площа буде вже вважатися сімейною покупкою, навіть якщо за все платитиме тільки син (або ми з чоловіком). Тому після можливого розлучення половина від усього «разом нажитого» перейде безпосередньо до невістки. Отак і ніяк інакше. Суди повсюдно стають на бік жінки, тим більше, якщо у неї є дитина.
Я трохи подумала над його словами, але зараз серйозно сприймати їх мені не хочеться. Молоді ще не одружилися, а нам уже починати думати про якісь такі практично шахрайські схеми? Ну вже не хочу. Нехай син живе своїм розумом. Якщо хоче винаймати квартиру своїм коштом — нехай знімає, дорослий уже.
Тільки дещо мене турбує. Ми так і не розмовляли зі сватами щодо оплати весілля. Як чек будемо ділити? Навпіл чи ще за якоюсь формулою?
Ох навіть не знаю. Якщо вже з квартирою для дочки у них такі дивні запити, то, боюсь, з весіллям все буде теж дуже і дуже непросто. А дзвонити їм знову я дуже не хочу, хоч часу залишається все менше.
