Мого коханого в мене забрав випадок. Він був дуже добрий та справедливий. Все життя прожив по совісті, жодного разу просто так нікого не образив, але й іншим не давав так чинити зі слабшими.
Саме його почуття справедливості його і згубило. В той день була наша перша річниця подружнього життя, аде замість свята було лише горе і сльози. В той день коханий відпросився раніше з роботи.
Купив мої улюблені квіти та поспішав додому. Свідки розповіли, що він йшов на зупинку автобуса, коли побачив, як зграя хлопців знущалася з двох школярів. Гопників було шестеро чоловік, а цих лише двоє.
Один з хлопчаків намагався вихопити у головного задири свій телефону, але той відштовхнув його так, що школяр впав на землю. Інші сміялися. Школяр закривав закривавлене обличчя руками та плакав.
Другий підбіг та вчепився в руку ватажка. Відморозки повалили його на землю та почали штовхати. Перехожі, всі як один, просто йшли повз. Тоді мій коханий вступився за дітлахів, на жаль, це останнє, що він зробив.
Я чекала вдома, він мав би давно вже приїхати, але його все не було. На столі вже прохолонула вечеря. Аж раптом хтось подзвонив у двері, я відчинила, а там була свекруха та якась незнайома мені людина.
Свекруха раптом заплакала та кинулась обіймати мене. Я не розуміла, що відбувається, але не могла вимовити жодного слова. Мама все повторювала, що його більше немає, і знову сльози.
Я ніяк не могла в це повірити, та раптом гарячі сльози побігли й по моїм щокам. Слідчий розповів, як все сталося. Хтось з перехожих намагався йог врятувати і навіть викликав швидку, але лікарі не встигли.
