Я вийшла заміж за розлученого чоловіка. В мого коханого від першого шлюбу є донька, яку він безмежно любить і догоджає, як тільки може. Перша дружина пішла від нього, бо їй хотілося більшого, а не потопати в рутині. Тепер вона розлучена матуся без будь-якої професії.
Мій чоловік влаштовує мене – хороша людина, працює, не має шкідливих звичок. Величезна ложка дьогті в цій історії в тому, що він занадто сильно прив’язаний до своєї донечки. Він віддає велику частину своїх доходів колишній дружині, а це немала частина. Його дочка з мамою їздить кожного року відпочивати, а я чекаю поїздки вже не перший рік.
Мені з однієї сторони подобається, що він такий уважний та люблячий батько. Це дуже добре, але всьому ж має бути межа. Нещодавно він взагалі вирішив подарував свою половину квартири, в якій проживають дитина та мати, дочці на повноліття.
Згодом і я подарувала чоловікові дочку, через що він був дуже радий. У зв’язку з цим я попросила його трохи менше витрачати на свою старшу дочку, але він відмовив. Натомість він запропонував купити квартиру нашій доньці. Так ми й зробили. Поки наше янголятко росло ми квартиру здавали в оренду.
Якось я помітила, що мені на картку не вся сума приходить. Я почала з’ясовувати в чому ж справа. Виявилося, що мій чоловік попросив орендарів переводити частину грошей на картку його першої дружини. Скандал був такий, що він почав погрожувати розлученням та поділом всього.
Він все повторював, що дочка – це святе, а наша дитина нічого не потребує. Тепер я мовчу. Ситуація дуже обурює, але я не хочу залишитися одна з дочкою на руках. Мій чоловік не зникне, та я не хочу повторювати долю його першої дружини. Ще й казатимуть, що чоловіка прогавила.