Наша сім’я була дружня та весела. Ми жили в одній великій квартирі – я, мій чоловік, діти та свекор зі свекрухою. Нас було багато, тому було дуже шумно та галасливо, але мирно, без будь-яких суперечок чи скандалів. Ніхто нічого не ділив та не вимагав.
Я весь час тільки й мріяла про те, що в кожного буде своє житло. Жити разом весело, але ж так не має бути все життя. Якось з чоловіком примудрилися та змогли назбирати на невеличку, але окрему квартиру. Сини вже теж були достатньо дорослі й мали своє життя.
Звичайно ж, батьки мого чоловіка залишилися у своїй квартирі вдвох. Всі жили спокійно. Та свекор не вічний, він залишив нас, а свекруха залишилася жити одна. Час йшов, ми не так часто й навідувалися, а онуки взагалі раз на рік приїжджали. Я бачила, що свекрусі нудно так жити.
Я порадилася з чоловіком і ми запропонували його матері зійтися з кимось, хто їй був би до душі, з ким було б веселіше в старості. Та вона все казала, що мій свекор був той єдиний чоловік. Все життя з ним разом та сумує сильно. Вона впевнена, що його ніхто не зможе замінити, тому й спробувати не хоче.
