Я була при надії, здоров’я мене підводило, тому я декілька місяців провела під наглядом лікарів. Чоловік турбувався так, що інші майбутні матусі заздрили – сумки збирав, у лікарню бігав щодня, навіть ноутбук приніс, аби мені було веселіше. Загалом, я була щаслива, очікуючи нашого первістка.
Коли повернулася додому, то весь час була зайнята дитиною, а чоловік пропадав на роботі. Якось в мене видався вільний вечір, бо моя мама захотіла провести більше часу з онуком. Я щаслива побігла з подружкою в кафе. Повертаючись, мене зупинила сусідка, яка привітала з появою малятка. Та почала говорити, що рудою мені було краще ніж блондинкою. Я дуже здивувалася, бо я ніколи не фарбувала волосся в рудий.
Я повернулася додому спантеличена. Пішла оглядати балкон, адже саме там мене бачили рудою. Дійсно, я знайшла руде волосся, але не тільки на балконі, а й в інших кімнатах та на ліжку. Через день в гості прийшла моя сестра і тут мене наче струмом пройняло – в неї густе руде довге волосся. Виявляється, поки я була в лікарні мій чоловік та моя сестра добре проводили час разом.
Розлучатися з чоловіком я не хочу, принаймні зараз, поки в мене на руках маленька дитина. Я поки відклала рішення про долю свого шлюбу, але залишати чоловіка та сестру безкарними не збираюся. Тепер думаю, як провчити їх…
